Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського — одна з ключових освітніх та наукових установ центральної України. Його історія — це шлях від скромного навчального закладу до сучасного університету з міжнародним визнанням, який підготував багато фахівців і зробив значний внесок у розвиток науки та освіти. Дізнаємося, якою була історія цього університету. Далі на poltava.one.
Заснування та перші роки закладу
Історія Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського бере початок у далекому 1921 році. Тоді у Кременчуці відкрилися Кременчуцькі вищі педагогічні курси з українською мовою викладання. Установу за правовим статусом прирівняли до технікуму, який на той час вважався вищим навчальним закладом. У 1925 році курси реорганізували в Кременчуцький педагогічний технікум. Навчання в ньому проходило на денних і вечірніх курсах у трьох відділеннях — дошкільному, шкільному та комуністичного дитячого руху. У технікумі готували вихователів для дошкільних закладів, вчителів початкових класів і піонервожатих.
Освіті в перші роки становлення радянської влади приділяли особливу увагу. Нове керівництво прагнуло ліквідувати неписьменність серед населення, тому було потрібне багато вчителів. Восени 1930 року Рада Народних Комісарів України прийняла рішення відкрити на базі технікуму Кременчуцький інститут соціальної освіти. У виші був лише один — шкільний факультет з чотирма відділеннями: агробіологічним, техніко-математичним, мовно-літературним і історико-економічним. Форми навчання були різні — денна, вечірня та заочна.
У 1934 році Кременчуцький інститут соціального виховання перетворили на Кременчуцький учительський інститут. У 1939 році його перейменували на педагогічний. Станом на вересень 1940 року у виші навчалося 942 студенти, працювало понад 100 викладачів, серед яких було два професори.
Як вплинула Друга світова війна на вищу освіту в Кременчуці?
Перший виш у Кременчуці почав свою роботу у вересні 1921 року і функціонував до червня 1941 року. Однак розвиток вищої освіти в місті був різко припинений із початком Другої світової війни. Навчальні корпуси були зруйновані, викладачі та студенти пішли на фронт, і на довгі роки система підготовки фахівців у регіоні фактично зупинилася.
Відновлення вищої освіти в Кременчуці почалося лише у 1960 році з відкриттям загальнотехнічного факультету Полтавського інституту інженерів сільськогосподарського будівництва. Це стало важливим кроком на шляху відродження академічних традицій у місті. Вже у 1971 році факультет було перепідпорядковано Харківському автодорожньому інституту. Тоді тут навчалося 854 студенти, дисципліни викладали 24 викладачі, серед яких було семеро доцентів.
До 1974 року чисельність студентів зросла у 2,5 раза, а кількість викладачів — утричі. Такі темпи зростання потребували нової організаційної структури, і в тому ж році факультет було перетворено на Кременчуцький філіал Харківського державного політехнічного інституту. Підготовка фахівців велася переважно на вечірній та заочній формах навчання — це дозволяло студентам поєднувати навчання з роботою на підприємствах. Денне відділення відкрили лише у 1989 році, що стало важливою віхою у розвитку повноцінного університетського середовища.
Університет у перші роки незалежності України
У серпні 1997 року кабінет міністрів України прийняв рішення про створення на базі Кременчуцького філіалу Харківського політехнічного університету, а також Кременчуцького автомеханічного та Крюківського машинобудівного технікумів нового навчального закладу — Кременчуцького державного політехнічного інституту. Першим ректором став професор Володимир Маслов — заслужений працівник народної освіти України, член-кореспондент Академії наук національного прогресу, почесний громадянин Кременчука.
Інститут включав сім факультетів і 17 кафедр. Уже через три роки, у 2000 році, він отримав статус університету та став називатися Кременчуцьким державним політехнічним університетом. У 2001 році навчальний заклад було акредитовано як заклад вищої освіти III рівня акредитації. Це підтвердило високий рівень освітнього процесу, підготовки фахівців та науково-дослідної роботи в університеті.
Кременчуцький державний політехнічний університет на початку XXI століття
З початком нового тисячоліття Кременчуцький державний політехнічний університет увійшов у важливий етап свого розвитку. Інтенсивна модернізація освіти, стрімке оновлення технологій і зростання потреби у висококваліфікованих фахівцях зробили завдання розширення можливостей інституту надзвичайно актуальним.
У цей період активно розвивалася інфраструктура: будувалися та оновлювалися навчальні корпуси, лабораторії оснащували сучасним устаткуванням, створювалися комп’ютерні класи та мультимедійні аудиторії. Університет став повноправним учасником Болонського процесу, розпочалася адаптація навчальних програм до європейських стандартів вищої освіти.
Особливу увагу приділяли науковій діяльності. При університеті відкривалися спеціалізовані наукові центри та лабораторії, проводилися дослідження в галузях машинобудування, енергетики, інформаційних технологій, екології та економіки. Викладачі та студенти активно брали участь у наукових конференціях, міжнародних грантах і спільних проєктах з іншими закладами вищої освіти України та закордоння.
Університет почав активно розвивати міжнародні зв’язки: укладалися договори про співпрацю з європейськими та азійськими університетами, запускалися програми студентського та академічного обміну. У 2001 році університет отримав «Золоту медаль» за перемогу в номінації «Університет XXI століття» від Європейського комітету громадських організацій. У тому ж році заклад став лауреатом Міжнародного академічного рейтингу популярності та якості «Золота фортуна». У січні 2002 року КДПУ став лауреатом рейтингу «Сто кращих підприємств України» в номінації «Освіта». Усе це сприяло зростанню якості освіти та виведенню університету на якісно новий рівень.
У квітні 2006 року на засіданні Державної акредитаційної комісії було прийнято рішення про надання університету статусу закладу вищої освіти IV рівня акредитації. Через рік, на Міжнародній виставці «Сучасна освіта в Україні», університет здобув почесне звання «Лідер сучасної освіти». У травні 2007 року Кременчуцькому державному політехнічному університету було присвоєно ім’я Михайла Остроградського.
У серпні 2010 року закладу було надано статус національного. Відповідно до указу президента його назвали Кременчуцьким національним університетом імені Михайла Остроградського.
Початок XXI століття став для Кременчуцького політеху часом формування сильної науково-освітньої платформи, здатної готувати фахівців нового покоління — мобільних, креативних і конкурентоспроможних як для українського, так і для міжнародного ринку праці.
А хто такий Михайло Остроградський?
Михайло Васильович Остроградський — видатний український математик, фізик і механік, якого подарувала світові багата на таланти полтавська земля. Він народився у селі Пашенівка Малоросійської губернії та став одним із найвідоміших науковців Російської імперії XIX століття.
Остроградський прославився як автор фундаментальних робіт з математичного аналізу, теорії інтегралів, механіки, фізики та гідродинаміки. Він розвивав ідеї Лагранжа, Ейлера та Фур’є, а його праці стали основою багатьох сучасних інженерних і технічних дисциплін. Серед найвідоміших внесків — формула Остроградського — Гаусса, широко застосовувана в математичній фізиці та електродинаміці.
Остроградський був не лише вченим, а й блискучим педагогом. Він викладав у Парижі, Харкові, Санкт-Петербурзі та користувався міжнародним авторитетом. Багато його учнів стали відомими дослідниками, продовжуючи наукову школу, яку заснував талановитий уродженець Полтавщини.
Прив’язка університету до імені Остроградського — це не просто данина поваги видатному земляку. Це символ спадкоємності наукових традицій, прагнення до точності, логіки й наукового прогресу, які Михайло Остроградський втілював своїм життям і працею.
Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського у 2020-х роках
У 2020-х роках Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського зберігає позиції одного з провідних закладів вищої освіти Центральної України. У виші навчається кілька тисяч студентів. Університет має сучасні лабораторії, комп’ютерні класи, бібліотеку, спортивний комплекс та гуртожитки. Заклад пропонує навчання за десятками актуальних спеціальностей — від інженерії та IT до економіки та гуманітарних наук.
Важливою частиною стратегії КрНУ залишається міжнародне співробітництво. Університет бере участь у програмах Erasmus+ та Horizon Europe, розвиває партнерства із закордонними університетами, забезпечує академічну мобільність студентів і викладачів. Завдяки цьому навчання тут інтегроване в європейський освітній простір.
Активно розвивається й науковий напрям. У КрНУ працюють наукові школи, діють аспірантура та докторантура, регулярно захищаються дисертації. Університет видає наукові журнали та реалізує проєкти, спрямовані на розвиток прикладних досліджень.
КрНУ — це не лише освітній центр, а й інтелектуальна опора регіону. Університет продовжує впроваджувати інновації, готувати висококваліфікованих фахівців і формувати нове покоління лідерів.
Джерела: