Нині Золотоноша входить в п’ятірку найцікавіших міст Черкащини. А ще недавно місто належало до Полтавського повіту, в його складі отримало свою найбільшу славу.
Сьогодні Золотоноша, повідомляє сайт poltava.one, перш за все, асоціюється з фестивалем чорнобривців, Преображенською церквою та науковцями і педагогами, яких виплекали видатні навчальні заклади зі столітньою історією.
Золотоніська жіноча гімназія
Золотоніська жіноча гімназія була відкрита як прогімназія у 1873 році. 1902 року введено п’ятий клас, за 2 роки перетворена на повну гімназію. Навчальний заклад мав восьмирічний курс навчання з двома підготовчими та 8-м педагогічним класом. З основних два класи були паралельними.
До гімназії приймалися дівчата всіх станів і віросповідання. Під час канікул організовувалися екскурсії до Москви, Петербурга та найближчих його палацових ансамблів, у Троїцько-Сергіївську Лавру та Красногірський жіночий монастир. Випускниці отримували атестат та звання вчителя початкової школи та молодших класів жіночих гімназій. Восьмий педагогічний клас давав право на звання домашньої вчительки, а золотим медалістам — домашньої наставниці.
1909 року у гімназії навчалося 397 учениць, серед яких діти селян, козаків, міщан і купців, духовенства, особистих дворян, чиновників та родових дворян. Плата за навчання складала 30—75 карбованців на рік залежно від класу навчання. При гімназії був пансіон на 105 учениць.
Заклад утримувався коштами держави та повітового земства. Учениці мали змогу отримувати стипендії: імені Тургенєва — за рахунок Золотоніського земства, імені Товариства любителів драматичного мистецтва та стипендію Полтавської меценатки Канівецької.
У Золотоніській жіночій гімназії працювало 20 вчителів — випускники гімназій, вищих жіночих курсів та Київської духовної академії. Діяли попечительська та педагогічна ради. Гімназія містилася спершу в найманому приміщенні, а потім спеціально побудованому повітовим земством цегляному будинку на Черкаські вулиці.
Золотоніська сільськогосподарська школа
Школа була відкрита у 1898 році для підготовки кваліфікованих сільськогосподарських робітників. Відносилися до розряду нижчих професійних шкіл. Навчання в ній містило 4-річний курс. До школи приймалися юнаки не молодші за 14 років, а обов’язковою умовою було закінчення двокласного сільського училища. За навчання доводилося платити 100 карбованців у рік. Крім того, утримувалася коштом держави, повітового земства та губернського земства.
Золотоніська чоловіча гімназія
Гімназія була відкрита у 1906 році як чотирикласна прогімназія. У 1908 році — перетворена на 6-класну. Повної гімназія стала у 1910. Містила 8 класів, 1 підготовчий і 3 паралельні. В недільні дні для учнів старших класів проводилися реферативні заняття з літератури, історії та хімії.
Проводилися також літературні вечори, ставилися учнівські спектаклі. Під час канікул організовувалися пішохідні екскурсії до Лубенського Спасо-Преображенського монастиря та Києво-Печерської лаври.
У 1917 році у гімназії навчалися 396 учнів, з них 28 — діти селян, 93 — козаків, 96 — міщани цехових, 32 – почесних громадян і купців, 30 — духовенства, 82 — особистих дворяни чиновників, 34 — родових дворян. При гімназії були відкриті учнівські квартири, діяв батьківський комітет.
Навчання учню обходилися у 40 карбованців на рік у підготовчому і 60 карбованців в основних класах. Гімназія утримувалася коштом держави, повітового земства та плати за навчання. Містилися у власному двоповерховому будинку, спеціально збудованому для неї повітовим земством у 1910 році. У гімназії працювало 25 викладачів — випускники Київського і Московських університетів та Петербурзького археологічного інституту.
Золотоніську чоловічу гімназію у 1917 році закінчив Микола Іванович Терещенко — український перекладач, поет і літературознавець. Народився у селі Сербинівці Золотоніського району. Є автором збірки віршів “Лабораторія”, “Чорнозем”, “Мета й межа”, “Дівчина з України”, “Верба рясна”, збірок перекладів. За переклади й упорядкування двотомної антології “Сузір’я французької поезії”, що містила твори 250 поетів Франції, посмертно удостоєний премії імені Максима Рильського.
Чоловіча гімназія за радянських часів
Після встановлення радянської влади гімназія функціонувала як звичайна школа під назвою Золотоніська школа №4. Тут учні отримували обов’язкову семирічну освіту. На початку Другої світової війни на базі школи розташувався шпиталь 26 армії на чолі з головним місцевим лікарем С. М. Малиновським. Шпиталь обслуговував ешелони з пораненими.
Коли місто перебувало у фашистській окупації, німці намагалися переінакшити українську систему освіти та створити власні навчальні осередки. Але тривали це недовго, навчанню тоді не приділялася особлива увага, на території школи були організовані складські приміщення.
При відступі загарбники повністю спалили будівлю школи. Протягом 10 років вона відновлювалась і в 50-х роках ХХ століття була конструйована, носила назву Золотоніська середня школа №4. Навчання тут тривало уже 10 років.
Оскільки збільшувалася кількість учнів, яку приймали школу, вона потребувала капітального ремонту. Ремонт було здійснено у 60-х роках спільними зусиллями місцевої влади та підприємств. Кожен з них взяв окреме приміщення чи клас для оснащення та ремонту.
У 1962 році школа отримала ім’я Семена Дмитровича Скляренка — українського письменника, який навчався у Золотоніській чоловічій гімназії. У 1988 році загальноосвітня школа переїхала у нову будівлю. А у 1992 році заклад реорганізували у школу-ліцей зі спеціалізованими класами: філологічним, хіміко-біологічним та фізико-математичним. З цього періоду з’явилося факультативне вивчення іспанської мови. А через два роки ліцей була реорганізований у гімназію.
Золотоніське повітове училище
Училище відкрите у 1820 році для підготовки до вступу у гімназію дітей всіх станів, крім кріпаків. Навчальний заклад мав дворічний курс навчання. Предмети викладання: закон Божий, священна історія, російська граматика, російська і загальна історія, географія, арифметика, початки геометрії, фізика, природознавство, чистописання, малювання, книга «Про посади людини і громадянина».
За статутом 1828 року кількість предметів була зменшена і перервано зв’язок з наступною освітою в гімназіях. З 1803 року виведено трирічний курс навчання.
На 1844 рік в училищі отримували освіту 72 хлопці, з них 6 — діти податних станів, 1 — духовенства, 65 — дворяни і оберофіцерів.
У 1855 році учні та вчителі пожертвували 60 карбованців сріблом на лікування учасників оборони Севастополя. При училищі діяла бібліотека. Спочатку навчальний заклад містився в будинку, який винаймало місто, потім у власному приміщенні. У Золотоніському повітовому училищі навчалися полтавський педагог М. П. Ілляшевич та член Кирило-Мефодіївського братства О. О. Навроцький. Якого за активну громадську діяльність було заарештовано і заслано до В’ятки. У 1878 році на базі училища було відкрита міське двокласне училище.