Вистояли найсильніші: як двотисячні змінили підприємства Полтави

Промисловість годує Полтаву — це беззаперечний факт. Вона пройшла складний і тернистий шлях. На жаль, не всі підприємства змогли витримати тиск ринкової економіки та загрози перебудови. Але дехто успішно працює понад сто років. Хто вони назавжди забуті та вічно процвітаючі глиби полтавської промисловості – далі у нашому матеріалі на сайті poltava.one.

Розвиток важкої промисловості у Полтаві

У 1945 році в Полтаві був заснований моторемонтний завод. Через 3 роки реорганізований на Полтавський ремонтний завод. В той час здійснював ремонт автомобілів, комбайнових і тракторних моторів, ремонт інших деталей. 

1959 року у зв’язку з перепрофілюванням на виготовлення вузлів та агрегатів для великих вантажних автомобілів та запасних частин до них, став називатися в Полтавський автоагрегатний завод. Було збудовано нові цехи. 

Підприємство стало головним в автомобільній промисловості по виробництву пневмотормозної апаратури для великих автомобілів, автобусів, тролейбусів, причепів і напівпричепів. На базі заводу вироблялися також обприскувачі, м’ясорубки та інша продукція. 

1994 року завод увійшов до складу відкритого акціонерного товариства “ПААЗ”, а з 1996 — належала холдинговій компанії “АвтоКрАЗ”. З 2019 року вважається банкрутом. 

У 1964 році почалося будівництво Полтавського заводу хімічного машинобудування “Хіммаш”. Через 3 роки завод став до ладу. 1967 року випустив перший в СРСР емальований збірник об’ємом 20 м3. До 1969 року виробнича площа заводу досягла 28 тис. м². У 1971-1972 роках освоєно виробництво емальованих ємкостей об’ємом 50 м3, а також апаратури з перемішуючим обладнанням (реакторів — полімеризаторів). У 10-й п’ятирічці освоєно вироблення металевих синусних башт для фуражної промисловості, у 1982 році — нафтопромислове обладнання.1988 року було введено в дію другу чергу заводу. Завод мав 13 основних і допоміжних цехів, виробничі площі становили 96,1 тис. м², працюючих понад 2000 осіб.

Після приватизації заводу 1995 року, почався випуск залізничних вагонів. Підприємство експортує їх також за кордон.

Де поділося полтавське взуття

 У роки Другої світової війни всі приміщення взуттєвої фабрики, яка діяла в районі київського вокзалу, були зруйновані. Після визволення міста у вересні 1943 року для фабрики було виділено будинки по вулиці Фрунзе (нині Європейська) загальною площею 800 м². Проєктна потужність становила 600 тис. пар взуття на рік. 

У 1956 році взуттєву фабрику об’єднали з шкірзаводом і створили шкіряно-взуттєвий комбінат №5. Протягом 1969-1973 років на новому майданчику споруджено взуттєве виробництво площею 2480 м². Проєктна потужність становила уже 3516 тис. пар шкіряного взуття на рік. 

У 1974 році отримала назву Полтавська взуттєва фабрика. Стала спеціалізованим підприємством для розроблення і впровадження у виробництво нових видів взуття з верхом зі свинячих шкіряних товарів різних видів оброблення. А також була базою для експериментальних науково-дослідних робіт Українського науково-дослідного інституту шкіряно-взуттєвої промисловості та Будинку моделей. 

Складався з основних — штампувального, розкрійного, заготівельного і кравецьково та допоміжних — ремонтно-механічного, хімічно-енергетичного та будівельного цехів, пару силового і складського господарства. У 90-х роках ХХ століття на фабриці працювало 1388 осіб. Нині припинила своє існування.

Сторічна історія полтавських солодощів

У 1919 році була створена артіль для виготовлення карамелі та печива. Через 10 років перетворений на фабрику. З 1934 року носила назву Полтавська кондитерська фабрика імені С. М. Кірова об’єднання “Укркондитерпром” Держагропрому УРСР. На початку Другої світової війни була евакуйовано до міста Прокоп’євськ на Уралі, де налагодила випуск виробів для фронту — галет, сухарів, пряників тощо. 

Після визволення Полтави фабрика відновила роботу у пристосованому приміщенні. У 1980-1981 роках здійснено реконструкцію та вдосконалено виробництво, освоєно нові технології приготування солодощів. Після 1991 року на базі приватизованого підприємства було відкрите акціонерне товариство “Полтавакондитер”, яке досі успішно працює і радує полтавців смачними солодощами.

Виробництво гасових ламп

У 1960 році почалось будівництво заводу з вироблення газорозрядних ламп. А в 1963 році вступила до ладу його перша черга, і з заводського конвеєра зійшла перша люмінесцентна лампа. У вересні був встановлений перший стартер. 

Через 2 роки на заводі почала діяти перша скловарна піч, наступного розпочалося виготовлення лампи ДРМ. 1990 року завод випустив їх понад 5 млн штук. У 1972 році для натрієвих ламп була закуплено ліцензія в американської фірми “Дженерал електрик”, а в 1973 році почалося створення перших зразків цих ламп. 

Наступного року приступили до промислового освоєння виробництва натрієвих ламп. На заводі створене спеціальне конструкторсько-технологічне бюро джерел світла, а також машинобудівне виробництво. З 1990 року продукція почала експортуватися за кордон. 

У 1995 році завод внесли в перелік підприємств, які мають бути приватизовані. І 100% акцій заводу, як акціонерного товариства, одержала Україна. 1997 року завод ввійшов до списку підприємств які мають стратегічне значення для економіки і безпеки України. У 1998 році кількість робітників заводу різко скоротилася, а об’єми виробництва зменшились в 5 разів. 

На початку ХІХ століття справи заводу ставали все гірші, почалася затримка виплат співробітників, яких скоротили до мізерних 98 осіб. У 2011 році завод став одним з найбільших боржників серед економічно активних підприємств Полтавської області. У 2014 році завод став банкрутом, після чого цех по виробництву кварцового скла був викуплений і зараз працює як Полтавський завод кварцового скла. 

Один з найпотужніших заводів в Україні з виготовлення медичної тари

У 1928 році у Харкові була створена майстерня по виготовлення лабораторних і медичних виробів з привозного скла. У 1930 році майстерня переведена до Полтави та перетворена на фабрику “Термометр”, яка виготовляла різноманітні термометри — технічні, хімічні, лабораторні, зернові, інкубаторні, і не складні пробірки для розфасовки таблеток та маленькі колбочки.

1943 року після визволення Полтави фабрика відновила свою діяльність, і через кілька років перейшла у відання Головмедсклопрому і була перейменована на склозавод. Виробництво ртутних термометрів припинено. Збудований ампульний цех, де почали випускати вакуумні ампули, медичні змішувачі, ампули БЦК, піпетки вимірювальні градуйовані тощо. 1960 року розпочалося спорудження цеху скловаріння. 1968 року на заводі організовано дільницю для випуску приладів та апаратів. До кінця 1975 року завод виготовляв прилади — до 20 найменувань. А у 1986 році утворено виробниче об’єднання “Полтавмедскло”, головне підприємство якого став завод медичного скла. 1987 року освоєно серійний випуск мініатюрного рідинного розпилювача “Мінікрон” та інших. На той час — асортимент продукції налічує поряд понад 300 найменувань.

В сучасний період завод є одним з найбільших в Україні з виготовлення скляної медичної тари.

More from author

Як Полтавський медичний коледж навчає студентів у усієї України 

Чому студенти з інших регіонів країни, де є заклади такого ж спрямування, з’їжджаються на навчання до Полтавського медичного коледжу давно перестало бути загадкою. Всі...

Полтавський коледж мистецтв імені Миколи Лисенка – лінивим тут не місце

Полтавський коледж мистецтв імені Миколи Лисенка входить в число найстаріших в Україні вищих мистецьких навчальних закладів. Протягом усієї історії навчання та педагогічна діяльність тут...

Полтавський державний аграрний університет: місія – зміцнювати економіку країни

Понад століття Полтавський державний аграрний університет готує висококваліфікованих спеціалістів для всіх галузей сільського господарства та економіки нашої держави, творчих та інтелігентних людей, відомих в...
.,.,.,.