Коли ми згадуємо місто Пирятин, до нас мимовільно долітає запах свіжого сиру з молочними та пряними нотками. Понад 100 років тут працює один з найбільших заводів харчової промисловості у Полтавській області. Пирятинський сир продається в маленьких сільських магазинах i в великих українських супермаркетах, почасти його можна знайти і за кордоном. Секрет успіху простий: ця продукція перевірена часом, а його молочний аромат ви сплутаєте з жодним іншим, адже сир тут готують виключно з натурального молока без додавання сухого та рослинних домішок. Далі на poltava.one.
Як був створений сирзавод у Пирятині
Прародичем Пирятинського сирзаводу був маслозавод, який заснували у 1920 році по вулиці Цибаня. Через 15 років підприємство було реконструйоване, згодом розширене.
У довоєнний період по вулиці Грушевського перебував цех з виготовлення твердого сиру, згодом туди переїхав і маслозавод. Тоді завод переробляв близько 40 тонн молока за добу. Однак ішов час, в колгоспах почали виробляти більше молока, і після війни гостро стало питання про розширення цеху та збільшення потужності. На той час необхідно було підприємство для переробки 180 тонн молока за добу у 2 зміни. Так 1969 року розпочалося будівництво нового заводу, а за 5 років вступив в експлуатацію розширений завод, який очолив Г. І. Сало.
У той час лінійка заводу містила три основні продукти: сир російський, вершкове масло та молочний цукор. Завод вважався зразковим в СРСР, отримав державний знак якості. Згодом все тісніше налагоджується співпраця заводу з колективними господарствами. У 1978 році був побудований новий цех замінника незбираного молока, щоб випоювати телят.
Новий етап у житті підприємства розпочався у 2003 році.Тоді торгова марка заводу “Молочний шлях” стала переможцями національного рейтингу “Краще торгова марка” за тверді сечужні сири. Товарами найвищої якості були визнані сири “Російський”, “Голандський”, “Пирятинський” та вершкове масло “Селянське”. У цей час продукція заводу набуває неймовірної популярності в межах області та по усій Україні. Неможливо знайти великої мережі супермаркетів, в яких би не реалізовувалася продукція сирзаводу.
Завод розвиває інші підсобні промисли. В цей час відкривається пекарня, господарства з переробки сої, виготовлення соняшникової олії, навіть із соління та копчення риби. Налагоджується експорт продукції до Росії. Одним з найвідоміших директорів заводу був В. М. Гаркуша, якого у 1998 році нагородила Українська православна церква орденом “Почесний хрест”.
Вхід до холдингу ”Молочний альянс” – лідеру молочної галузі в Україні
У 2006 році сирзавод увійшов до великого холдингу “Молочний альянс”. Тоді ж було оновлено устаткування підприємства. Замінено на більш потужні установки усі попередні. А за рік впроваджується автоматизована лінія формування та пересування сирів. У 2008 році на переустаткування та реконструкцію було інвестовано холдингом 23 млн грн, а в наступному році близько 30 млн грн. Оновлення виробничої бази призвело до того, що завод почав переробляти до 500 тонн молока на добу, з конвеєрів виходило близько 50 тонн готової продукції за день.
До холдингової компанії “Молочний альянс” загалом входить 9 виробничих підприємств, які спеціалізуються на молочній галузі. Компанія є однією з найбільших виробників та експортерів твердих сирів в Україні.
На Пирятинському заводі є сир на будь-який смак та гаманець, асортимент складається з 26 видів твердих сирів, 6 твердих фасованих сирів та 21 виду плавлених сирів. Загалом продукція, що виробляється під торговою маркою “Пирятин” (раніше “Молочний шлях”) налічує понад 110 найменувань.
Однак переломним моментом став для заводу 2021 рік, коли підприємство заявило, що зможе покривати лише частково заявки на постачання продукції, а згодом і зовсім припинить виробництво. Основними причинами стали здорожчання сировини, пакувальної тари та здорожчання газу для підприємств у 10 разів.
Однак у 2022 році холдинг виступив з офіційним зверненням про те, що робота заводу не припиняється. Однак цей рік став складним для багатьох українських підприємств, деякі з них зверталися з офіційними проханнями до Володимира Зеленського про зниження цін на газопостачання для виробництва.