Державні гімназії старої Полтави займають ключове місце в історії освіти України. У ХІХ столітті ці навчальні заклади стали не лише осередками знань, а й важливими культурними інституціями, що мали помітний вплив на розвиток суспільного життя регіону. Саме в цих гімназіях, наповнених творчою атмосферою, формувалися інтелігентні та освічені особистості, які згодом зробили вагомий внесок у розвиток науки, мистецтва й суспільної думки. Далі на poltava.one.
Серед випускників полтавських гімназій — такі видатні постаті, як Михайло Драгоманов, Микола Пильчиков, Михайло Остроградський, Михайло Старицький та багато інших, чиї імена стали символами культурної та інтелектуальної спадщини України.
Якими були гімназії в старій Полтаві?
У Полтавській губернії функціонували різні типи гімназій: класичні, комерційні, реальні, військові та учительські. Як правило, це були семикласні навчальні заклади, де восьмий клас вважався педагогічним. У навчальних планах гімназій особливу увагу приділяли класичним мовам — грецькій і латинській, які становили основу освіти. Крім того, учні вивчали російську, німецьку й французьку мови, закон Божий, математику, історію, фізику, географію, співи, малювання, військову справу та гімнастику.
У жіночих гімназіях до програми також входили заняття з рукоділля та танців. У більшості навчальних закладів були обладнані навчальні кабінети, бібліотеки, а також спеціалізовані кабінети для вивчення історії, фізики та географії.
Керівники гімназій стикалися з багатьма проблемами, зокрема з фінансовими труднощами, і для їх вирішення часто зверталися по допомогу до впливових і заможних осіб. Як піклувальників і голів педагогічних рад призначали відомих діячів, які могли надати матеріальну й адміністративну підтримку навчальним закладам. Серед таких постатей були князь Щербатов, губернський провідник дворянства Сергій Кочубей, полтавський чиновник Григорій Галаган, статський радник Прокопій Устимович та інші впливові особи, чия участь в управлінні гімназіями відігравала важливу роль у їх успішному функціонуванні.
Перша чоловіча гімназія імені Імператора Олександра I
Першою гімназією на території Полтавської губернії стала Перша чоловіча гімназія імені Імператора Олександра I, відкрита в Полтаві у 1808 році. Директором закладу було призначено Івана Дмитровича Огнєва, який відіграв ключову роль у формуванні навчального процесу та становленні гімназії як важливого освітнього осередку міста. Огнєв був відомий своєю відданістю високим педагогічним стандартам і активно сприяв створенню сприятливої атмосфери для навчання. Під його керівництвом гімназія розвивалася як центр просвіти, приваблюючи талановитих учнів і викладачів. Він також надавав великого значення моральному та духовному вихованню молоді, що відповідало основним тенденціям освіти того часу.
На момент відкриття в Першій чоловічій гімназії навчалося всього 49 учнів, однак з часом їхня кількість значно зросла. Уже у 1864 році в закладі було 470 учнів. Цікавим є соціальний склад гімназистів: основну частину становили діти дворян – 361 особа, 20 учнів були дітьми духовенства, а решта 89 — представники інших станів.
У гімназії викладали 29 учителів. Водночас із 1831 по 1865 рік кількість випускників щороку не перевищувала 30 осіб. У 1864 році батьки платили за навчання 10 рублів, а державні витрати на одного учня становили 49 рублів. Загалом на утримання гімназії щорічно виділялося 29 924 рублів 57 копійок..
Петровський кадетський корпус
Петровський кадетський корпус було відкрито у Полтаві у 1840 році. Ініціатива його створення належала генерал-губернатору Малоросії князю Миколі Григоровичу Рєпніну. Пропозицію щодо заснування корпусу одностайно підтримало дворянство Полтавської, Чернігівської, Харківської та Катеринославської губерній, представники яких активно жертвували кошти на будівництво приміщення. У червні 1834 року Державна скарбниця виділила на початкові роботи 300 000 рублів асигнаціями. Загалом на будівництво корпусу було витрачено близько 750 000 рублів.
З 1865 по 1882 рік заклад функціонував під назвою Петровська Полтавська військова гімназія. Це був початковий військово-навчальний заклад Російської імператорської армії, призначений для підготовки дітей та підлітків до військової служби. Навчання в корпусі тривало 7 років і включало переважно загальноосвітні дисципліни. Приймання здійснювалося з 9–10 років. Після завершення курсу вихованці могли продовжити освіту у військовому училищі з дворічним строком навчання. Завершальним етапом військової освітньої траєкторії вважалася академія, де готували вищий командний склад — еліту армії.
У перший рік існування до Петровського Полтавського кадетського корпусу було зараховано 37 учнів, а вже за чотири роки їхня кількість досягла 400 осіб. У липні 1882 року всі військові гімназії Російської імперії були перейменовані на кадетські корпуси.
Маріїнська жіноча гімназія
Маріїнську жіночу гімназію у Полтаві було відкрито у серпні 1860 року. Цей навчальний заклад входив до системи жіночих середніх загальноосвітніх шкіл, які підпорядковувалися Відомству установ імператриці Марії та носили ім’я Марії Олександрівни — дружини імператора Олександра II. Термін навчання в гімназії становив сім років. Навчалися тут, як правило, дівчата дворянського походження.
У 1874 році при Полтавській Маріїнській жіночій гімназії були засновані дві стипендії імені Олексія Михайловича Абази, що свідчить про підтримку жіночої освіти та її важливе значення для регіону.
Перший набір до гімназії становив 206 учениць, які були розподілені по шести класах. Найбільше дівчат вступило до першого класу — 84 учениці. До другого класу було зараховано 42 дівчини. До старших класів прийшли вихованки приватних пансіонів та домашнього навчання — загалом 32 учениці. У той самий період було відкрито підготовчий клас, до якого безплатно приймали дівчат, які не вміли читати або володіли лише початковими знаннями грамоти.
Існували плани щодо відкриття при гімназії недільної школи для жінок, однак вони так і не були реалізовані. У 1865 році гімназія переїхала до будівлі, яку раніше займала чоловіча гімназія та її пансіон. У 1881 році, за клопотанням піклувальниці Маріїнської гімназії, дружини таємного радника Ольги Олександрівни Заборинської, цю будівлю остаточно передали у власність жіночої гімназії. Це дало змогу спрямувати накопичений за кілька років резервний капітал у розмірі 25 000 рублів на переобладнання приміщення з урахуванням санітарних і гігієнічних вимог, відповідних до умов навчання дівчат.
У 1880 році, з ініціативи викладача Володимира Істоміна, в гімназії було відкрито додатковий восьмий педагогічний клас. Першою начальницею навчального закладу стала Уляна Данилевська, дружина колезького радника.
Друга чоловіча гімназія у Полтаві
Другу чоловічу гімназію, яку також називали Дворянською, було відкрито у серпні 1907 року. Будівля навчального закладу розташовувалася на вулиці Остроградського. З 1928 року в ній розміщується Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка. Відомо також, що в будівлі гімназії діяла Сергіївська домова церква. У закладі функціонували кабінети природознавства, фізики та географії, три бібліотеки, а також гімнастична зала.
Згідно з архівними даними, ще у 1903 році з ініціативи Полтавського дворянства в місті діяв дворянський пансіон-притулок. У 1907 році, з дозволу Міністерства народної освіти та за кошти дворянства, при цьому пансіоні була заснована гімназія, яка отримала назву Полтавської другої чоловічої гімназії. Вона підпорядковувалася загальному статуту від 30 липня 1871 року, що передбачав відкриття доступу до освіти для представників усіх станів.
Ця обставина призвела до того, що вихованці пансіону-притулку почали натрапляти на труднощі при вступі, оскільки навчальний заклад перестав бути виключно для дворян. Таким чином, основна мета, яку ставило перед собою дворянство — забезпечити своїм дітям можливість здобути середню освіту в окремій гімназії, — не була досягнута.
З метою усунення цієї проблеми Полтавське дворянство підготувало й подало до Міністерства народної освіти проєкт спеціального статуту. У ньому пропонувалося об’єднати пансіон-притулок і гімназію в єдиний навчально-виховний заклад. Особливу увагу в проєкті приділяли участі дворянства в управлінні гімназією, а також наданню дітям спадкових дворян Полтавської губернії пріоритетного права на навчання.
Полтавські гімназії після приходу більшовиків
У 1917 році, напередодні кардинальних політичних і соціальних змін, у Полтаві функціонували три престижні навчальні заклади: Перша чоловіча гімназія, Друга чоловіча гімназія та Жіноча українська гімназія імені Дорошенка. Ці установи відігравали важливу роль в освітньому та культурному житті регіону. Особливого значення набувала національна спрямованість — навчання велося українською мовою, значну увагу приділяли історії, культурі й традиціям українського народу.
Однак із приходом до Полтави більшовиків у 1918–1919 роках розпочалася масштабна трансформація всієї системи освіти. Нова влада прагнула створити єдину радянську школу, засновану на ідеології пролетарського інтернаціоналізму та марксизму-ленінізму. Національно орієнтовані гімназії не вписувалися в цю модель і розглядалися як буржуазний пережиток.