Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка — один із найстаріших і найважливіших закладів освіти України. Заснований 1914 року, він уже понад сто років готує кваліфікованих фахівців у галузі освіти, науки та культури. Університет вважається найстарішим навчальним закладом Полтавщини. Далі на poltava.one.
Історія цього вишу тісно пов’язана з розвитком української освітньої системи, а також із політичними та соціальними перетвореннями кінця XIX — початку XX століття. У цій статті розглянемо етапи становлення навчального закладу, ключові віхи його розвитку та внесок у педагогічну освіту України.
Як з’явився Полтавський педагогічний університет імені В. Г. Короленка?
Відомий на всю Україну вищий навчальний заклад був заснований 1 липня 1914 року за указом імператора як Полтавський учительський інститут. Це був середній спеціальний навчальний заклад. У ньому працювали директор, шість викладачів, лікар і священник. Студенти вивчали Закон Божий, російську мову, математику, креслення, історію, географію, малювання, гімнастику, чистописання, фізику та природознавство.
Інститут мав три кабінети: природничо-історичний, хімічний і фізичний. Також працювали дві бібліотеки — фундаментальна та студентська. На території інституту розташовувалося гімнастичне містечко. Термін навчання становив три роки. Заклад містився за адресою: вулиця Фабрикантська, 1.
Розвиток і перетворення
Через п’ять років, у липні 1919 року, Полтавський учительський інститут було перетворено на педагогічний. Уже за рік у ньому функціонували три відділення: словесно-історичне, фізико-математичне та природознавче. В інституті працювали 25 викладачів. Управління закладом здійснювала рада, до складу якої входили викладачі та студенти. Кожне відділення мало власну раду. Бібліотечний фонд налічував понад 2 400 примірників.
У квітні 1921 року після об’єднання Полтавського педагогічного інституту та історико-філологічного факультету було створено Полтавський інститут народної освіти (ІНО). У 1921–1922 навчальних роках в інституті діяли два відділення: природничо-математичне та словесно-історичне. Згодом відкрили факультет соціального виховання, де на третьому курсі студенти спеціалізувалися за циклами: індустріальним, суспільствознавчим і сільськогосподарським.
У 1922 році в інституті працювали 34 викладачі та 18 працівників адміністративного персоналу. Загальна кількість студентів становила 369 осіб. На початок 1924 року в закладі працювали 22 викладачі, 5 лаборантів і 16 адміністративних працівників. Кількість студентів скоротилася до 202. У період з 1929 по 1930 роки в ІНО навчалися вже понад 820 осіб.
Особливо популярним був хор інституту, яким керував видатний український композитор і хормейстер Василь Миколайович Верховинець.
Новий етап: від ІНО до педагогічного інституту
Полтавський інститут народної освіти існував до серпня 1930 року, після чого був перетворений на Інститут соціального виховання. Уже через три роки цей заклад став педагогічним інститутом. У ньому діяли факультети: фізико-математичний, історичний, природничо-географічний та філологічний. Також продовжувало роботу дошкільне відділення.
З 1931–1932 навчального року в інституті було відкрито заочне відділення. У 1936 році на базі Полтавського педагогічного інституту був створений Полтавський учительський інститут із мовно-літературним та фізико-математичним факультетами.
Перед початком Другої світової війни
Перед початком Другої світової війни у Полтавському педагогічному інституті працювали 15 кафедр, на яких викладали 66 доцентів, 6 старших викладачів і 29 аспірантів. В університеті навчалося очно близько 1 500 студентів і ще 1 400 — заочно. У довоєнний період навчальний заклад підготував понад 3 500 вчителів. Бібліотека інституту налічувала близько 160 000 книжок.
З початком війни частину студентів і майно університету було евакуйовано до Тюмені. Багато студентів пішли на фронт, вступили до підпільних організацій або приєдналися до партизанських загонів.
Полтавський педагогічний інститут і Полтавський учительський інститут відновили роботу наприкінці жовтня 1943 року — незабаром після визволення Полтавщини від нацистської окупації. Через рік у навчальних закладах уже навчалося 397 студентів. Однак будівлі інститутів були спалені нацистами, тому заняття проводилися у пристосованих приміщеннях.
У 1951 році Полтавський учительський інститут було офіційно ліквідовано, хоча навчання в ньому тривало до 1957 року.
Чому виш має ім’я Короленка?
У грудні 1949 року Полтавському педагогічному інституту було присвоєно ім’я Володимира Галактіоновича Короленка. Володимир Короленко — видатний письменник, публіцист, журналіст, редактор і громадський діяч. Він народився у Житомирі, а помер у Полтаві. Його мати була полькою, і польська мова стала для нього рідною. З юності Короленко захоплювався музикою, філософією, історією та мистецтвом, але найбільше його приваблювала література. Глибоке враження на нього справили твори Островського, Тургенєва та Некрасова.
Він навчався у польському пансіоні Рихлінського, потім — у Першій Житомирській гімназії. Згодом, після переведення батька до Рівного, продовжив навчання в Рівненській гімназії. Після її закінчення вступив до Санкт-Петербурзького технологічного інституту, але змушений був залишити навчання через фінансові труднощі. Працював коректором, намагався влаштуватися у видавництво географічних карт. У 1874 році Короленко вступив до Петровської землеробської та лісової академії у Москві (тепер — Тімірязєвська академія), де його викладачем був сам Климент Тімірязєв.
У 1876 році Короленка було виключено з академії за участь у студентських гуртках і вислано до Кронштадта. У цей період він заробляв на життя репетиторством, працював чоботарем і чорноробом. У 1877 році, після зняття поліційного нагляду, він намагався продовжити навчання в Санкт-Петербурзькому гірничому інституті, але завершити його не вдалося. Навесні 1879 року Короленко був відправлений у заслання до Вятської губернії за підозрою в революційній діяльності. До 1881 року він жив у різних містах як політичний засланець.
Пік літературної діяльності Короленка припав на 1885–1895 роки — цей період сучасники називали «епохою Короленка». Він багато писав і активно брав участь у громадському житті. У 1890-х роках подорожував по Росії та за її межами, описуючи свої враження. У 1900 році був обраний почесним академіком Петербурзької академії наук, але в 1902 році відмовився від звання на знак протесту проти виключення Горького. Після революції 1917 року, у 1918 році, академія наук знову обрала його почесним академіком.
Понад 20 років Володимир Короленко прожив у Полтаві. Він помер у 1921 році в бідності й голоді, відмовившись від продовольчого пайка, запропонованого радянською владою.
Полтавський педагогічний інститут після Другої світової війни
У повоєнні роки виш активно розвивався. У 1950-х роках було збудовано студентський гуртожиток. У 1977 році введено в експлуатацію новий чотириповерховий навчальний корпус, у якому розмістилися 20 типових навчальних кабінетів, 15 лабораторій, 5 майстерень і 6 кабінетів-тренажерів педагогічної майстерності.
У 1979 році здано в експлуатацію ще один гуртожиток на 550 місць, відкрито їдальню й спортивний корпус. Крім того, на базі інституту почав функціонувати профілакторій на 100 місць. У 1990 році збудовано ще один гуртожиток на 460 місць.
На той час у Полтавському педагогічному інституті діяло 7 факультетів. На денній та заочній формах навчалося понад 6 500 студентів. В інституті функціонувало 27 кафедр, на яких працювали 386 викладачів, серед них — 5 докторів наук та професорів і 140 кандидатів наук та доцентів. У 1999 році Полтавський педагогічний інститут імені В. Г. Короленка отримав статус університету.
Розвиток університету після 1999 року
Після 1990 року заклад продовжував активно розвиватися та модернізуватися. Важливим етапом стало отримання статусу університету, що відкрило нові перспективи для освітньої та наукової діяльності. Навчальний заклад отримав назву — Полтавський державний педагогічний університет імені В. Г. Короленка, а згодом — Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка, що засвідчило його високий рівень і значення в системі вищої освіти України.
У 2000-х роках університет активно розширював міжнародні зв’язки, упроваджував сучасні освітні технології, розвивав науково-дослідну діяльність. Були відкриті нові спеціальності та магістерські програми, покращено матеріально-технічну базу: модернізовано аудиторії, лабораторії, комп’ютерні класи, оновлено бібліотеки.
Особливу увагу приділяли підвищенню кваліфікації викладачів, багато з яких проходили стажування за кордоном. Університет став активним учасником міжнародних та всеукраїнських проєктів, грантових програм, наукових конференцій і форумів.
Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка — це сучасний освітній заклад із висококваліфікованим професорсько-викладацьким складом, розвиненою інфраструктурою та широкими можливостями для навчання й розвитку студентів.