У приміщенні Полтавської асоціації бізнесу відбулася лекція дослідника Сергія Чумаченка. На ній обговорювалася доцільність введення в Україні системи Народних Вищих Шкіл, які діють у скандинавських країнах та є високоефективними, пише poltava.one.
Сергій Чумаченко має військово-політичну освіту, він 35 років прожив у Києві, а зараз проживає в Харкові. Лектор багато років присвятив дослідженню феномену скандинавської освіти. Також він представив фундаментальну працю з даної теми під назвою “Більдунґ – нордичний секрет краси та свободи” Томаса Бйоркмана та Лене Андерсен. В ній описані історичні віхи створення скандинавської освіти нового покоління, її ефективність та головні засади роботи у закладах народної освіти країн скандинавського регіону. Автори роботи обидва є членами прославленого Римського клубу, які також давно досліджують дану тему.
“Я переконаний, що якісь зміни відбуваються тільки тоді, коли об’єднуються люди, через зовнішні причини або через культуру. Якщо культура не спонукає на зміни, шансів на розвиток – мало” – запевняє дослідник та лектор Сергій Чумаченко.
Історія успіху системи народної освіти
Слово “більдунґ” в перекладі з німецької означає “освіта”. Це є філософський рух, який просуває ідею стремління до роботи над собою заради кращого майбутнього та процвітання. Тобто, ця течія пропагує зміни в самій людині, після чого стартують якісні зрушення у всьому суспільстві.
“Вся дидактика Народних Вищих Шкіл пов’язана з тим, щоб діти самостійно розвивались. Були гуртки самоосвіти. Тут була присутня протестантська етика” – говорить лектор.
Народні вищі школи починають свій шлях з Данії. Раніше, в XVII-XVIII століттях вона переживала не найкращі часи: часті війни, кризи, еміграція та повна зневіра серед людей. Але групи розумних та успішних громадян, які мали авторитет у державі, почали експериментувати зі зміною рівня освіти в Данії, де діти будуть освоювати матеріал за новими стандартами. Великий акцент був поставлений на діалог як ключову форму взаємодії з учителем.
В середині XIX століття система вже почала показувати свої перші результати. Рівень освіченості, а з ним і щастя у датчан значно зріс і країна почала стрімкий рух вперед. Цю систему запозичили й інші скандинавські держави, зі схожою культурою. Підходи там спрацювали теж, й зараз цей регіон знаходиться на перших місцях у рейтингах економіки, освіти, достатку і забезпечення благами громадян. Пік популярності нового підходу припав на початок XX століття, після чого інші країни теж почали запозичувати засади системи, вбачаючи в цьому високу ефективність.
Цікавою особливістю НВШ у Данії, а з нею в Швеції та Норвегії є те, що викладач обідає разом зі своїми студентами та фактично живе поряд з ними. Вся система таких шкіл у Скандинавії побудована на довірі між учителем та учнем.
“Ключова особливість – до кінця 90-х років минулого століття ці школи були з обов’язковим проживанням на території. Це робиться задля соціалізації, подолання конфліктності. Викладачі жили й харчувалися разом зі студентами. Викладачі – це рольова модель” – каже Сергій Чумаченко.
Також були названі найбільші переваги систем НВШ. Скандинавські країни почали впроваджувати систему неформальної освіти дорослих. Вони прибрали оцінки, не дають дипломів про закінчення курсів. Друга особливість – це висока автономність і самостійність у системі неформальної освіти. Учні можуть обирати самі, на які предмети приходити, окрім обов’язкових. Також цікавим фактом є те, що у НВШ є заняття з хорового співу, який складається з приблизно 700 народних пісень. Це вчить учня взаємодіяти з суспільством в тому числі й через його культуру. До речі, Близько 200 українців пройшли через НВШ у Данії.
Не менш важливою особливістю є те, що у скандинавських країнах змінили свій фокус з навчання еліт на навчання мас. Тобто, навчання у таких умовах триває усе життя.
А що в Україні з цією концепцією?
За словами Чумаченка, в Україні теж реально ввести систему неформальної освіти. Якраз, Україна знаходиться на етапі формування ідеї про створення схожих шкіл. За думкою лектора, враховуючи кількість населення та розміри країни таких шкіл має бути в нашій державі близько 400. Також, він поділився власними планами відкрити одну з таких шкіл на Харківщині, але каже: справа ця не з простих, все приходиться робити самому, бо держава в цьому не допомагає.
“Будь які спроби впровадити цю систему через рішення уряду, особливо таких “корпоративних” країн, якою є Україна – неможливі” – говорить Сергій Чумаченко.
Але практика показує: є й вдалі результати запровадження системи НВШ у країнах зі значно меншим рівнем економічного розвитку та іншою культурою. Щоправда, такі зміни на рівні країн поки що точкові. Є й негативні сторони такої співпраці: навіть у деяких країнах Європи не вдається одразу цю систему започаткувати.
“Є позитивні кейси переносу скандинавського досвіду в інші культури. Наприклад, зі Швеції до Танзанії в 70-х роках ХХ ст. Невдалі кейси – зі Швеції в Португалію. Є три причини: перша – занадто багато уряду, друга – занадто багато шведів, третя – занадто мало португальців” – переконує лектор.
Проте, на думку Сергія Чумаченка, не все так погано: при грамотному підході ця система добре запрацює і в Україні. Тому, лектор радить не втрачати оптимізму та долучатися до спільної справи – розбудови системи освіти в Україні з новою візією.