Дерев’яні самокати, скрипки, меблі, посуд: історія полтавського деревообробництва

Нині вироби з дерева все більше виходять з моди, залишається лиш в арсеналі меблевих фабрик, які штампують свою продукцію тисячами за певними лекалами з допомогою сучасної техніки та великих промислових машин.

А ще століття тому, повідомляє сайт poltava.one, деревообробка вважалася справжнім мистецтвом і все хатнє начиння, виготовлене з цього матеріалу було неповторним і вміщувало частинку душі майстра. Полтавщина була одним із флагманів цієї галузі в Україні, а майстри славилися своїм талантом і незвичайними виробами.

Зародження галузі на наших землях

Археологічні розкопки і літописні дані свідчать про широке побутування обробки дерева в Україні дуже давно. У Київській Русі деревообробництво стояло на високому технічному і художньому рівні. Ремісничі цехи на Полтавщині з’явилися у XVII столітті: теслярський у Кобеляках — 1667 рік, бондарний у Полтаві — 1676 рік.  Уже на початку XVIII століття з’явився бондарний цех у Прилуках і налічував 55 членів.

Український історик Опанас Шафонський констатує також наявність цеху колісників у Глинську у 1786 році. Вчений зафіксував, що возівники й колісники Груні та Куземина славилися далеко за межами Полтавського краю. Вони виробляли волові кінні вози, чумацькі мажі, сани, колеса, обіддя, окуті залізом. 

Добре налагоджений промисел мав вихід на ярмарки, товар вивозився в Харківську, Чернігівську та Катеринославську губернії. Цим промисловим займалися багато містечок та сіл: Зуївці, Зубівка, Комишня, Попівка, Хомутець — Миргородського повіту, Калайдинці, Клепачі, Хитці — Лубенського повіту, Великі Будища у Гадяцькому повіті, Зіньків, Кобиляки та Кременчук.

Люльки й курильні трубки робили у Великій Павлівці, що біля Зінькова — єдиному осередку на Лівобережній Україні. Валками возив товар відправляли на Дон, Кубань і Кавказ.

Кількість ремісників деревообробної галузі на 1865 рік становила понад 500 осіб. За земською статистикою: на 1878 рік було 1183 ремісників, а уже на 1922 рік — 9538 майстрів: з них — 3450 столярів, 1888 колісники і возівників, 1325 бондарів.

Перші кооперативні артілі і фабрики

У 20-х роках XX століття засновуються кооперативні артілі: «Зоря» у Кобеляках загальною кількістю 105 робітників, «Кредиткустар» у Нових Санжарах, які виготовляли меблі і бочкотару. Функціонували деревообробні майстерні «Укрлістопу» у Полтаві, які згодом переросли у фабрику з різьбярським цехом на 112 робітників та фабрично-заводською школою, де навчалась 80 учнів. Працювала деревообробна фабрика “Червоний жовтень” у Лубнах, меблеві артілі в Гадячі, Градизьку, Карлівці. 

На кінець XX століття меблі та побутові предмети з лози виготовляли на Великобагачанській лозофабриці, пресовані меблі — у Диканьці, Кобеляках, бочки — на фабриках «Зоря» (Кобеляки), «Прогрес» (Котельва), «Жовтень» (Лохвиця), різьблені хатні речі та сувеніри — у Кременчуцькому лісгоспзазі. 

Географія та різноманіття деревобробницького промислу

На Полтавщині деревообробний промисел віддавна зосереджено в місцях, де збереглися лісові масиви — у Зіньківському, Миргородському, Лохвицькому, Лубенському і Полтавському районах. Ремісники використовують класичні способи обробки дерева: видовбування, витесування, вистругування, ви різьблення, виточування.

Направду Полтавщина славиться своїм різноманіттям технік та вмінь. Тут деревооброблення включає теслярство, наприклад зведення будівель, віконні та дверні одвірки, засоби транспорту, сільськогосподарський реманент, верстаки. З рук столярів виходили меблі, скрині, посуд, побутові предмети, музичні інструменти; бондарство постачало бочки, діжки, цеберка, барила, коновки, обручі, мазнички, коромисла. Полтавські майстри також славились різьбярством, плетінням з лози та верболозу.

Як матеріали на наших землях використовували дуб, липу, грушу, сосну, вільху. 

Де експонувалися вироби

Майстри з деревообробки експонували вироби на виставках, організованих Полтавським губерським земством і Полтавським сільськогосподарським товариством, починаючи з 1846 року і до початку Першої світової війни. Найкращі майстри регіону отримували срібні, бронзові медалі, грошові відзнаки у 15 і 7,5 карбованців сріблом. Неймовірної краси були представлені скрипки роботи Олексія Греченко та Володимира Марченка. На виставках у Хоролі, Кременчуці і Полтаві експонувалися рідкісні предмети — дерев’яні самокати роботи Івана Ростоперченка, Василя Буряка і Тихона Довгошиї.

More from author

Млинарство на Полтавщині — правічне й містичне ремесло

Млинарство — одне з правічних ремесел в Україні. Збіжжя здавна мололи вручну з допомогою жорен. А в часи Середньовіччя  цей процес прогресував до використання...

Від книгозбірні графа Попова до сьогодення: історія бібліотечної справи на Решетилівщині

Історія розвитку бібліотечної справи на Решетилівщині говорить, що найпершою у Решетилівці була доволі велика бібліотека графа Василя Степановича Попова — очільника військово похідної канцелярії...

За що полтавці шанують Володимира Короленка?

На честь Володимира Короленка у Полтаві названо багато топонімів і найвідоміший педагогічний університет області. Ми не вивчаємо художні твори письменника в шкільній програмі і...