Олександр Дмитрович Засядько увійшов в історію України як хоробрий воєначальник та гідний нащадок стародавнього козацького роду: його діди та прадіди були сотниками, полковниками та навіть родичами кошового отамана Петра Калнишевського. Та попри блискучу військову карʼєру та успіх у походах, Засядько мав неабиякий хист до науки. Його внесок у розробку ракетної зброї та світової космонавтики є неоціненним. Крім цього, Олександр Дмитрович відмітився як талановитий викладач, що розробив власну програму військової освіти, яка включала навчання юнкерів не лише бойовим навичкам, а й розвивала їх як особистостей та змушувала критично мислити. Далі на poltava.one.
Доля військового
Олександр Дмитрович Засядько народився у 1779 році у невеликому козацькому селищі Лютенька, що на той час належало до Гадяцького повіту Полтавської губернії. Точна дата його народження достеменно невідома. Родина Олександра була досить заможною та прославленою в народі за багаторічні козацькі подвиги. Його батько дослужився до звання генерал-майора та навіть отримав дворянський титул. Саме тому доля хлопця була визначена з дитинства: у віці 10 років його разом з братом Данилом відправили на навчання до артилерійсько-інженерного шляхетного кадетського корпусу у Санкт-Петербург. Там Олександр Засядько проявив себе як один із кращих учнів: він отримував найкращі оцінки з фізики, математики, іноземних мов. На найвищому рівні опанував основи фортифікації та балістики. Уже тоді хлопець цікавився вибухонебезпечними речовинами, чим дуже дивував як однолітків, так і вчителів. У підлітковому віці самостійно почав вивчати іспанську та латинську мови.
Враховуючи успіхи Олександра у навчанні, після випуску йому пропонували залишитись у Санкт-Петербурзі, проте він не погодився. Молодий юнак вирішив поїхати ближче до рідних земель, тому був направлений на службу до Херсонської губернії.
Так почався довгий військовий етап у житті Олександра Засядька, де він пізнав, що таке війна. Криваві походи, поранення, рукопашні бої, штурми міст, потрапляння в заручники, безліч нагород “За хоробрість”, “За заслуги” та 5 орденів. Загалом війна забрала у нього 15 років життя. У 1815 році, після повернення з чергового походу, Олександр Засядько прийняв рішення піти у відставку.
З жагою до відкриттів
Рішення Олександра піти у відставку було не спонтанним: він довго і ретельно продумував план, щоб здійснити свою мрію – створити ракету. З самого дитинства він зростав на розповідях своїх дідусів та батька про Запорізьку Січ та козацьку зброю. Історії про снаряди, які могли літати у повітрі та вибухати при влучанні, неабияк захоплювали хлопця. І ось уже здобувши освіту, бойовий досвід та звільнившись від служби, Олександр Засядько повернувся до рідного селища Лютенька, щоб нарешті поринути в науку та винахідницьку діяльність. Там він побудував справжню піротехнічну лабораторію, в якій розпочав працювати разом із запрошеними фахівцями. Для того, щоб утримувати лабораторію та проводити експерименти, Олександр Засядько був вимушений продати родинний маєток в Одесі, адже наука потребувала значних коштів. Наполеглива щоденна праця Засядька дуже швидко дала плоди: за майже 2 роки випробувань його ракета нарешті злетіла на відстань 2300 метрів. Це стало справжнім проривом у науці та військовій техніці. Водночас Олександр Дмитрович вперше сконструював ракетну пускову установку, за допомогою якої або одночасно, або поодинці можна було випускати 6 ракет. У 20 столітті ідеї Засядька були реалізовані при створенні радянського міномета “Катюша”, а у 21 столітті по такому ж принципу було створено сучасні реактивні системи залпового вогню (РСЗВ). Проривом у виробництві ракет та ракетних установок стало те, що Олександр Засядько зміг розробити спеціальні пристрої для наведення вогню, що дозволило корегувати постріли та ефективніше вражати цілі. Результати своєї праці над винаходами Засядько описав у науковій праці, яка побачила світ у 1817 році. Посібник Олександра Засядька став першою книгою з виготовлення та застосування ракетних установок в умовах війни.
Знання потрібно передавати
Відкриття Олександра Засядька принесло йому нову посаду: у 1820 році його призначили ректором Артилерійського училища у Санкт-Петербурзі. На новому місці Олександр Дмитрович взявся до роботи: розробив нову навчальну програму, до якої додав курс про ракети та ракетні установки. Всіляко переймався ефективністю навчання майбутніх офіцерів, дбав про їх добробут. Проте винахідницьку діяльність не покинув. Через 6 років він вже очолював одну з найбільших піротехнічних лабораторій та керував пороховим заводом. А ще через рік Засядько командував цілим ракетним підрозділом, куди особисто відібрав офіцерів з рідної Полтавської губернії. Російсько-турецька війна, що почалася у 1828 році, змусила Олександра Засядька знову повернутися на поле бою та побачити власні винаходи в дії.
Успіх змусив Олександра задуматись над новими винаходами. Науковець активно працював над розробкою ракетного палива для польотів у космос. Його розрахунки стали основою для розвитку космонавтики у майбутньому, але минули десятки років, перш ніж це стало можливим. Олександр Засядько важко хворів і не встиг реалізувати усі свої інженерні ідеї. Та хто знає, можливо якби він встиг довести до кінця свої розрахунки, перший політ на Місяць відбувся б щонайменше на сотню років раніше…
