Від учителя до бджоляра: які професії можна було освоїти в Гадячі у ХХ столітті

Гадяч у ХХ столітті був важливим культурним та промисловим осередком. У 1960-х роках тут нараховувалося 12 тис. жителів, працювали спеціалізовані господарства, підприємства, училища, школа бджільництва, музична та однорічна сільськогосподарська школа, гімназії, два кінотеатри та районна бібліотека імені Лесі Українки. Більш детально про систему освіти в цьому полтавському місті у нашому матеріалі на сайті poltava.one.

Гадяцька жіноча гімназія 

Гадяцька  жіноча гімназія була відкрита у 1911 році на базі місцевої приватної жіночої гімназії Клепачевської. Тут проводилось навчання за восьмирічним курсом з підготовчими та восьмим педагогічним класами. Важливо, що до гімназії зараховувалися дівчата усіх станів та віросповідань. При випуску вони отримували атестат зі званням вчителя початкової школи та молодших класів жіночих гімназій. 

А восьмий педагогічний клас давав право працювати домашньою вчителькою, а тим, хто отримав золоту медаль — домашньою наставницею. На 1917 рік у гімназії отримували освіту 375 дівчат, з них 30 — діти селян, 45 — козаків, 171 міщан і цехових, 10 духовенства, 61 особових особистих дворян і чиновників, 22 родових дворян та інші.

Почесною попечителькою дівчат була графиня М. М. Ламздорф-Галаган. 

Студентки мали можливість займатися у фізичному кабінеті та співати у хорі. Фінансувалося гімназія коштом учнів, губернського земства та держави. Тут викладали 24 вчителі, випускники університетів та жіночих гімназій. 

При навчальному закладі діяли педагогічна і попечительська рада, для яких у 1912 році було збудоване власне приміщення Гадяцьким міським управлінням.

Після Другої світової війни школа відновила свою роботу як педучилище.

Гадяцьке педагогічне училище 

Після реформації жіночої гімназії на її місці з’явилися педагогічний технікум, а згодом педагогічне училище. Училище почало готувати вчителів 1-4 класів. А у 1955 році припинило свою діяльність, частину учнів було направлено до Сорочинського та Лохвицького педучилищів. 

За час своєї діяльності педучилище в Гадячі здійснило 30 випусків та підготувало понад 6 тис. кваліфікованих учителів. Серед них були академік АН України, Лауреат державної премії імені Т. Г. Шевченка Л. М. Новиченко та доктор філологічних наук М. А. Жовтобрюх. До 1939 року училище розташовувалися в будинку сучасної школи інтернату, потім будинку, де нині працює училище культури.

Гадяцька чоловіча гімназія

Гімназія почала функціонувати у 1911 році, спочатку мала 6 класів, а через кілька років було відкрито 7-й клас. До гімназії приймалися усі охочі хлопці, без станових та інших упереджень. У 1917 році освіту отримувало близько трьох сотень хлопців: діти духовенства, селян, козаків, міщан та дворян. Оплата від одного учня на рік складала 50 карбованців, до того ж гімназія фінансувалася містом і земствами. 

Педагогічний колектив нарахував 19 учителів, які отримали кваліфікацію у Петербурзькому та Харківському університеті. 

Будинок гімназії був одним з найкращих в окрузі, споруджений земством. До того ж учні мали змогу жити у учнівських квартирах, яких було 13. 

Одним з найвідоміших випускників закладу є конструктор, член — кореспондент академії наук СРСР, військовий Микола Леонідович Духов. Також з діяльністю навчального закладу пов’язана культурно — освітня робота Олени Пчілки.

У 1919 році гімназію ліквідували, у її приміщенні діяли педагогічні курси, що згодом реорганізували у педагогічний технікум. Нині у цій будівлі працює Гадяцька спеціалізована школа інтернат.

Гадяцька школа бджільництва

У 1932 році в місті Гадяч була створена районна колгоспна школа, що готувала спеціалістів масової кваліфікації для сільськогосподарського виробництва — завідувачів ферм, техніків-рільників та пасічників. 

У 1936 році на її базі організована дворічна сільськогосподарська школа, яка обслуговувала всі райони Полтавської області. На переддень війни, до 1940 року було здійснено уже 4 випуски спеціалістів, близько 180 у кожному. 

Впродовж Другої світової війни школа припинила роботу. І відновила її 1944 року. З 1947 по 1963 тут навчалися техніки-пасічники, лісоводи, техніки-садоводи, майстри переробки продуктів плодівництва та овочівництва. Школа мала теслярну майстерню, а у 1970 році на її базі створена бібліотека навчальних посібників, близько 3360 примірників. 

Гадяцьке вище початкове училище

У 1912 році на базі міського училища було відкрити Гадяцьке вище початкове училище. Навчання там тривало чотири роки. Навчалися виключно хлопчики — підлітки, які закінчили початкову школу. Серед основних курсів училища була алгебра, геометрія, фізика, російська мова і словесність, історія, закон божий, креслення, малювання та гімнастика. 

Зазвичай після закінчення навчального закладу чоловіки продовжували навчатися в технічних училищах та семінаріях для вчителів. У 1915 році тут проходили навчання 170 хлопців. До того ж при училищі діяли дворічні педагогічні курси. 

Плата за навчання складала 10 карбованців на рік, на утримання також виділялися державні дотації.

Через рік при училищі була створена вища початкова школа, яка існує донині як Гадяцька спеціалізована школа №2. В ній є музейна кімната, де збереглися артефакти, які вказують на славне минуле навчального закладу.

Гадяцьке училище культури імені І. Котляревського 

Спершу училище було засновано у Харкові як школа політосвіти — 1935 рік. А з 1947 перейменовано на Харківський культурно-освітній технікум. Тоді навчальний заклад готував своєрідних культурних революціонерів: інспекторів політосвіти, директорів будинків культури, масовиків культурної роботи та бібліотекарів. 

 Через кілька років переведений у Гадяч і реорганізований у Гадяцьке культурно-освітнє училище, якому 1969 року було присвоєно ім’я Івана Котляревського.

Разом з тим сюди була перевезена матеріальна база, музичні інструменти, бібліотечний фонд, педагогічні працівники та учні. Очолив його військовий та педагог Константин Іванович Черевик. З державної казни були виділені кошти для придбання господарського інвентаря, необхідного обладнання та музичних інструментів. А будівля училище була двоповерховою з 10 класами, спортивним та актовим залом та 11 службовими кімнатами.

При училищі діяв гуртожиток, в якому жило 100 учнів, 12 викладачів отримали в місті квартири. Хоч через переїзд училище відчувала нестачу педагогічних кадрів, але розвивалося досить стрімко. У 1958 році тут вже працювали півтора десятка гуртків художньої самодіяльності.

На кінець ХХ століття готувало кадри з 6 спеціальностей: керівників самодіяльного хорового та хореографічного колективу, оркестрів народних та духових інструментів, режисерів масових заходів та бібліотечних працівників. Мало два відділення: денне та заочне. Налічувало 700 учнів та 120 осіб педагогічного колективу. Загальна кількість випускників сягнула 12 тис. фахівців клубної та бібліотечної справи.

Училище успішно розвивається досі, а у 2016 році було перейменоване на Гадяцький  коледж культури і мистецтв ім. І. П. Котляревського, а у 2020 – на Гадяцький фаховий коледж культури і мистецтв імені І. П. Котляревського. 

More from author

Легендарний попередник пілотів-“привидів” ЗСУ

У маленькому селі селі М’якеньківка, що в Решетилівській громаді на Полтавщині, на приміщенні місцевої школи встановлено меморіальну дошку Василю Юхимовичу Бондаренку. Ким була ця...

Листоноші — фахівці “зникаючого виду”?

Були часи, коли листоношу з нетерпінням чекали у кожній оселі, особливо у селі.  Він і пресу принесе, і пенсію, і різні товари, та й...

Як облаштувати спальню в стилі лофт

Стиль лофт досить популярний при облаштуванні сучасного будинку або квартири. У деяких нюансах він має схожі риси з мінімалізмом, гранжем чи бруталізмом. Тим не...
.,.,.,.