Є на Полтавщині освітній заклад, який став справжнім осередком культури, знань і традицій. Це Миргородський фаховий коледж імені видатного українського письменника Миколи Васильовича Гоголя. Цей заклад має багату й цікаву історію. Його становлення тісно пов’язане з розвитком освіти на Полтавщині та з іменем одного з найвидатніших українських письменників. Далі на poltava.one.
Заснований у часи значних суспільних і культурних змін, коледж пройшов довгий шлях від навчального закладу регіонального значення до сучасного центру фахової освіти. У цій статті ми простежимо основні етапи створення та розвитку закладу, звернемо увагу на ключові події його історії, а також згадаємо людей, які зробили вагомий внесок у формування його іміджу та освітньої місії.
Поява художньо-промислової школи у Миргороді
Цікавим є той факт, що імпульсом, який наприкінці XIX століття повернув інтерес до приречених на зникнення народних промислів, сприяв їхньому відродженню та сформував нове розуміння їхньої ролі у світовій культурі, став рух «Мистецтва і ремесла», що зародився в Англії. Його ідеї швидко набули популярності у США, Росії, країнах Скандинавії та Центральної Європи, надихнувши талановитих митців та творчих особистостей на зламі XIX–XX століть на нові досягнення. На хвилі загального захоплення національною культурою та під впливом загальноєвропейських тенденцій було ухвалено рішення про створення Миргородської художньо-промислової школи. Проте реалізація цієї ідеї забрала чимало часу.
Думка присвоїти навчальному закладу, який планувалося відкрити у Миргороді, ім’я Миколи Васильовича Гоголя, з’явилася у 1879 році, коли на Миргородщині святкували 70-річчя великого письменника. Однак відкриття навчального закладу затяглося на цілих 17 років. Збір коштів на будівництво школи було оголошено у 1880 році Полтавським губернським і Миргородським повітовими земствами. Полтавське земство звернулося з проханням до Олександра II. У лютому 1881 року російський імператор санкціонував збір коштів на зведення навчального закладу.
Згідно з кошторисом, на будівництво потрібно було 80 000 рублів. З цієї суми понад 32 000 рублів було зібрано завдяки всеросійській підписці, решту суми виділили Полтавське та Миргородське земства. Своєю чергою, міська управа подарувала ділянку землі площею 3 десятини для будівництва навчального закладу, яка розташовувалася за мостом через річку Хорол.
У серпні 1889 року було закладено будівлю майбутньої художньо-промислової школи. Проєкт для неї розробив полтавський архітектор Олександр Іванович Ширшов. Це була споруда в стилі французького ренесансу. Будівництво навчального корпусу було завершено у 1892 році. У листопаді 1896 року відбулося урочисте відкриття Миргородської художньо-промислової школи. Метою закладу була підготовка фахівців у галузі керамічного виробництва теракотових, гончарних, майолікових, фарфорових і фаянсових виробів, а також поширення знань про керамічне виробництво по всій окрузі.
Навчання у Миргородській художньо-промисловій школі імені Гоголя
Миргородська художньо-промислова школа імені Миколи Гоголя приймала дітей різних соціальних верств, що дозволяло надавати освіту широкому колу учнів. Згідно зі статутом, навчання для дітей віком понад 12 років було безплатним. Курс навчання складав п’ять років. У перший рік роботи школи в ній навчалося 45 хлопчиків і 10 дівчаток. Щороку кількість учнів збільшувалася. Під час навчання діти не тільки опановували малювання, але й займалися виробництвом майолікової плитки, яка використовувалася для оздоблення фасадів храмів та церков. Крім того, школа виконувала замовлення на облицювальні теракотово-емальовані та майолікові плити й зразки для оздоблювальних робіт у Санкт-Петербурзі.
Першим директором школи був Семен Іванович Масленніков, автор власної технології виробництва майоліки. У 1879 році він заснував майоліковий завод у селі Чернятка Тверської губернії, де з 1880 року почали виробляти високоякісну майоліку. Вироби Масленнікова відрізнялися міцністю, блиском поливи та яскравістю фарб, що було визнано на Всеросійській промислово-художній виставці у Москві у 1882 році, де його завод здобув золоту медаль.
З 1896 по 1904 рік Масленніков очолював Миргородську художньо-промислову школу. Під його керівництвом навчальний заклад став центром підготовки фахівців у галузі керамічного мистецтва. У 1900 році школа виконала замовлення на створення унікального майолікового іконостаса у візантійсько-російському стилі, виконаного для посольської російської церкви в Буенос-Айресі, проєкт якого розробив відомий петербурзький архітектор Ніконов. У 1902 році була виготовлена копія цього твору, яку встановили в Успенському соборі Миргорода.
На початку XX століття Миргородська художньо-промислова школа активно брала участь у виставках, демонструючи роботи своїх майстрів. Вироби школи здобули визнання на міжнародній арені. Майстри з Миргорода регулярно отримували золоті медалі на різних виставках за кордоном.
Популярність робіт миргородських майстрів
На тлі зростання популярності художніх виробів миргородських майстрів як у Російській імперії, так і на міжнародних виставках, до викладацької діяльності в Миргородській художньо-промисловій школі почали залучати іноземних спеціалістів. Серед них були німець Еміль Мауте, австрійці Ігнатій Березовський, Йосиф Білоскурський, Станіслав Патковський та інші. Робота в Миргородській художньо-промисловій школі стала престижною. У результаті навчальний заклад було виведено з підпорядкування Полтавській земській управі й передано на баланс Міністерства торгівлі та промисловості, що надало школі суспільно-державне значення.
У цей період у художньо-промисловій школі імені Гоголя почали широко використовувати вироби таких знаменитих мануфактур, як Копенгагенська королівська мануфактура, китайський і японський фарфор, продукція Мейсенського фарфорового заводу та Імператорського фарфорового заводу, а також вироби приватних заводів Петербурга. У навчальному процесі активно застосовувалися також перська кераміка та роботи українських підприємств, серед яких львівська фабрика Івана Левинського, Межигірська фаянсова мануфактура, Будянський фаянсовий завод і Коломийська гончарна школа.
Як школа стала інститутом?
У роки Гетьманщини в Україні було відкрито чимало нових вишів, і один із них з’явився у Миргороді. Тоді на Миргородщині були буремні часи. У вересні 1918 року на базі миргородської ремісницької школи було засновано Миргородський художньо-промисловий інститут. У цьому навчальному закладі діяли два відділення: техніко-керамічне та декоративно-народного мистецтва. Крім того, функціонували педагогічні курси, на яких готували для шкіл вчителів малювання.
Керівником інституту став професор Української академії мистецтв, архітектор Василь Кричевський. Однак цей навчальний заклад існував недовго вже у серпні 1919 року інститут було закрито. Через десять років, у 1929–1930 роках, на базі колишньої школи був створений індустріально-керамічний інститут. У 1933 році його перевели до Кам’янця-Подільського, а в Миргороді залишився тільки технікум будівельних матеріалів. У закладі було два відділення: механічне та кераміко-теплотехнічне. За роки свого існування технікум підготував понад 14 000 кваліфікованих спеціалістів.
З початком Другої світової війни багато студентів і викладачів Миргородського технікуму були мобілізовані до армії. Проте, навчальний заклад продовжував працювати навіть у такі важкі часи.
Музей кераміки
З перших років заснування при закладі почав діяти музей кераміки, який згодом став справжньою визначною пам’яткою. Тут представлена, мабуть, найбільша в Україні колекція фаянсу, фарфору, майоліки XIX століття, серед яких італійські, китайські, іранські, японські та французькі вироби, а також копенгагенський, веджвудський та саксонський фарфор. Окрім того, у ньому є роботи українських фаянсів.
У роки війни музей технікуму, в якому зберігалися унікальні та неймовірної краси експонати, зазнав розграбування. Значна кількість виробів була втрачена. Сам заклад продовжив функціонувати. Водночас життя Миргорода під час нацистської окупації було страшним.
Удосконалення діяльності та чергове реформування
Наприкінці 1990-х років заклад освіти отримав нову назву Миргородський державний керамічний технікум імені Миколи Васильовича Гоголя. Згодом відбулося його чергове реорганізаційне оновлення. Технікум було трансформовано у Миргородський художньо-промисловий коледж імені М. В. Гоголя Полтавського національного технічного університету імені великого українського науковця Юрія Кондратюка. Основною метою цих змін було вдосконалення освітнього процесу та підвищення його ефективності.