Наприкінці XIX століття освіта для жінок залишалася недоступною у багатьох регіонах Російської імперії. У цьому контексті відкриття першої жіночої гімназії у Полтаві стало важливою подією, що відображала зміну суспільного ставлення до ролі жінки та її права на освіту. Гімназія не лише надавала знання, а й формувала нові стандарти виховання, готуючи покоління освічених і незалежних жінок. Дізнаємося, якою була історія цього навчального закладу. Далі на poltava.one.
Якою була Полтава у другій половині XIX століття?
У другій половині XIX століття Полтава була важливим адміністративним, торгівельним і культурним центром Лівобережної України. Місто поєднувало риси старовинного провінційного поселення й швидко зростального сучасного міста Російської імперії. Тут зберігалися традиційні уклади життя — з дерев’яними будинками, затишними вуличками та купецькими кварталами, проте поступово з’являлася розвиненіша інфраструктура: кам’яні споруди, школи, лікарні, поштамт і залізничне сполучення.
Економіка Полтави базувалася переважно на торгівлі, ремеслах і сільському господарстві, що робило місто важливим вузлом для сільських районів регіону. Водночас у Полтаві формувався активний культурний та просвітницький прошарок — працювали театри, читалися лекції, діяли бібліотеки й навчальні заклади. У суспільстві зростала увага до питань освіти, особливо серед середнього класу та інтелігенції, що сприяло відкриттю нових шкіл, зокрема й для жінок.
Громадське життя залишалося тісно пов’язаним із традиціями імперської епохи, однак у повітрі вже витали зміни: зростання грамотності, поява нових ідей і прагнення до саморозвитку робили Полтаву містом не лише з багатою історією, а й із перспективним майбуттям.
Як у Полтаві з’явилася перша жіноча гімназія?
Перша жіноча гімназія у Полтаві була відкрита 16 серпня 1860 року за ініціативою викладача кадетського корпусу Миколи Петровича Ільяшевича. Спочатку навчальний заклад мав назву «жіноче училище першого розряду» й розміщувався у найманому будинку. Першими ученицями стали 206 дівчат, яких розподілили по шести класах. До першого класу тоді вступили 84 дівчинки, до другого — 42. У старші класи зарахували вихованок пансіонів і домашнього навчання. Крім того, при училищі відкрили підготовчий клас для дітей, які не знали грамоти або були знайомі лише з абеткою. Навчання у цьому класі було безоплатним.
Крім основного навчального процесу, при жіночому училищі першого розряду планували створити недільну школу для жінок, однак реалізувати цю ідею не вдалося.
Відкриття гімназії стало можливим завдяки підтримці міської влади та міністерства народної освіти Російської імперії. Для розміщення закладу було виділено спеціально обладнане приміщення у центральній частині міста. У Маріїнській гімназії викладали широкий спектр предметів: російську та французьку мови, історію, географію, природничі науки й інші дисципліни, які відповідали освітнім стандартам того часу. Особлива увага приділялася не лише академічним знанням, а й морально-етичному та культурному вихованню дівчат, що відповідало ідеалам жіночої освіти XIX століття.
У 1863 році жіноче училище було перейменоване на Маріїнську гімназію. Назва «Маріїнська» є власною і була надана або затверджена окремою постановою міністерства на честь імператриці Марії Олександрівни, яка вважалася покровителькою цього навчального закладу.
Через два роки гімназію перевели до будівлі, де раніше містилася чоловіча гімназія з пансіоном. У 1881 році, за клопотанням попечительки закладу — дружини таємного радника Ольги Олександрівни Заборинської — будівлю остаточно передали у власність Маріїнської гімназії. На переобладнання приміщень було використано резервний капітал, накопичений у попередні роки.
У травні 1870 року в жіночій гімназії вже було 7 класів, однак у 1880 році, з ініціативи викладача історії Істоміна, відкрили додатковий восьмий — педагогічний — клас. Він був розрахований на 20 учениць, але фактично прийняв аж 50. Першою начальницею гімназії стала дружина колезького радника Уляна Григорівна Данилевська.
Як розвивалася перша жіноча гімназія у Полтаві?
На початку 1880-х років Полтавська Маріїнська жіноча гімназія вже зарекомендувала себе як один із провідних навчальних закладів регіону. У 1880 році найвищим рескриптом, адресованим великій княгині Марії Павлівні, всі жіночі гімназії та прогімназії міністерства народної освіти, які раніше перебували під покровительством покійної імператриці Марії Олександрівни, офіційно перейшли під опіку великої княгині. Це надало навчальним закладам особливого статусу та додаткової державної підтримки.
Станом на 1881 рік у Полтавській Маріїнській гімназії навчалося вже 450 учениць, що свідчить про високий попит на жіночу освіту у місті. До складу піклувальної ради входили видатні представники місцевої знаті й інтелігенції: князь Семен Кочубей, громадський діяч і меценат Григорій Галаган, а також державний діяч Олександр Абаза. Їхня участь сприяла не лише фінансовій стабільності закладу, а й зростанню його авторитету у суспільстві.
На той час посаду начальниці гімназії обіймала Уляна Вікторівна Янович — донька дійсного статського радника. Однак у січні 1881 року вона була змушена залишити посаду за станом здоров’я. За рішенням піклувальної ради її наступницею одностайно було обрано Любов Семенівну Шафранову, якій належало продовжити розвиток гімназії й зміцнити її позиції в освітній системі регіону.
Паралельно з кадровими змінами розпочалися роботи з переобладнання приміщень гімназії відповідно до потреб жіночого навчального закладу. Підготовку проєктної документації доручили губернському архітектору Кюнцелю, який розробив усі необхідні плани. Усі будівельні та ремонтні роботи були завершені у 1884 році, що забезпечило гімназії сучасну й комфортну інфраструктуру, яка відповідала освітнім і санітарним вимогам того часу.
Репутація Маріїнської гімназії на початку ХХ століття
На початку XX століття Маріїнська жіноча гімназія у Полтаві користувалася заслуженим авторитетом не лише в губернії, а й далеко за її межами. Про високий рівень освіти, який забезпечувала ця установа, свідчить і вибір, зроблений видатним письменником та громадським діячем Володимиром Галактіоновичем Короленком. Переїжджаючи з Петербурга до Полтави, він насамперед замислився над тим, де його доньки — Софія та Наталя — зможуть здобути гідну освіту. Глибоко переконаний у важливості просвітництва як основи формування особистості, Короленко підійшов до цього питання з великою відповідальністю, довго радячись із полтавськими знайомими. Його вибір зупинився на Маріїнській гімназії — одному з найшанованіших дівочих навчальних закладів міста, яке до того часу випустило вже кілька поколінь вихованок.
Старшу доньку письменника прийняли одразу до п’ятого класу, молодшу — до другого. Втім, Короленко не залишився осторонь: невдовзі він очолив батьківський комітет гімназії й активно долучився до її повсякденного життя, намагаючись розв’язати нагальні проблеми. Його особиста залученість та ініціативність свідчать про високий рівень довіри до закладу з боку освіченої громадськості.
Гімназія справді надавала фундаментальні знання та забезпечувала всебічну підготовку. Завершальний, восьмий клас мав статус педагогічного й давав випускницям змогу здобути професію. Це відкривало шлях до подальшої освіти або працевлаштування. Так, старша донька Короленка після закінчення гімназії із золотою медаллю деякий час викладала у селі Демки Пирятинського повіту Полтавської губернії, а згодом вступила до відомих Бестужевських вищих жіночих курсів у Петербурзі.
Як і коли була закрита Маріїнська жіноча гімназія у Полтаві?
На початку XX століття Маріїнська жіноча гімназія залишалася одним із провідних навчальних закладів Полтави. У 1907 році її начальницею була Любов Семенівна Шафранова. У порівнянні з 1897 роком, навчальна програма значно розширилася: учениці вивчали чистописання, російську, французьку та німецьку мови, географію, історію, математику, природознавство, танці й рукоділля. Після завершення навчання вихованки отримували свідоцтво домашньої вчительки, а випускниці педагогічного класу — право викладати в початкових школах та працювати виховательками. Педагогічний колектив разом із класними наглядачками налічував 42 особи.
У 1908 році в гімназії відкрили підготовче відділення, де заняття вели учениці восьмого класу під наглядом викладачів. До навчального процесу залучали також учителів з Першої чоловічої гімназії та Олександрівського реального училища. Серед працівниць закладу зустрічалися й відомі постаті. Зокрема, однією з класних наглядачок була Єлизавета Миколаївна Бикова — правнучка Олександра Пушкіна та двоюрідна онука Миколи Гоголя.
Після остаточного встановлення радянської влади у Полтаві Маріїнську гімназію було закрито, як і більшість дореволюційних закладів старої системи. У її будівлі розмістилася Друга жіноча школа. Протягом майже двадцяти років тут викладав малювання відомий український художник Матвій Олексійович Донцов, твори якого зберігаються у Полтавському художньому музеї.
У 1943 році, під час Другої світової війни, будівлю колишньої гімназії знищила пожежа. Проте у 1963 році, в межах реконструкції Круглої площі за проєктом, над яким працював архітектор Лев Вайнгорт, споруду було відновлено у первісному вигляді.
Джерела:
- http://histpol.pl.ua/ru/pamyatniki-istorii-i-arkhitektury/obrazovanie?id=415
- https://cyberleninka.ru/article/n/gromadsko-prosvitnitska-ta-blagodiyna-diyalnist-vipusknits-mariyinskoyi-zhinochoyi-gimnaziyi-poltavskoyi-guberniyi-hih-pochatku-hh-st
- https://old.kultura-poltava.gov.ua/novyny/istorichna-retrospektiva-poltavska-mariinska-zhinocha-gimnaziya/