Працювати у селі, працювати на землі…

Саме так років п’ять тому вирішило молоде подружжя Катерини і Миколи Соколів, які живуть у селі Демидівка Решетилівської міської об’єднаної громади на Полтавщині. Сьогодні їм обом по 28 років, а коли розпочинали бізнес на селі, було років по 23. А ще були мрії і бажання досягти успіху у власній справі. Це сьогодні Катерина може сказати, що з січня поточного року вже має диплом агронома, так би мовити, для солідності. А взагалі на старті бізнесу вона була просто… культурологом, а Микола мав за плечима освіту… газоелектрозварювальника. Журналіст нашого сайту poltava.one поспілкувався з молодим подружжям.

Спершу просто посадили трохи полуниці…

“Перші кроки в овочівництві й садівництві нам допомагали робити Миколині батьки. Вони живуть у селі й мали на той момент відповідний позитивний досвід: вирощували розсаду, овочі та продавали”, — пригадує Катерина.

Так і молоде подружжя Соколів вирішило одного дня просто посадити трохи полуниці. Згодом іще трохи овочів. А коли вродило так, що самі врожай вже з’їсти не осилили і для заготовок теж було забагато, спробували продавати його надлишок на ринку. І в результаті зробили висновок, що це цікаво, прибутково і має шанс бути в їхньому житті. 

Власну справу подружжя впроваджує на земельній ділянці біля своєї оселі, а ще на ділянці батьків у сусідньому селі, де тримають чималі теплиці. Так за п’ять років своєю господарською діяльністю Соколи охопили 30 сотих землі біля власного подвір’я, сотих 80 біля оселі батьків. Та й того замало, бо потроху постійно розширюються. А тому орендували ще й сусідську ділянку поруч зі своєю. І це тільки на відкритому грунті. А ще ж доглядають дві теплиці загальною площею близько 1,5 сотих. Тому роботи господарям вистачає. І доки бабуся і дідусь няньчать двох онуків — семимісячного Владика і першокласника Ярика, Катерина з Миколою добряче трудяться, ще й іноді залучають на допомогу односельців. 

Господарі постійно прагнуть опанувати науку вирощування нових культур. Починали з вирощування розсади і продажу помідорів. Цього сезону, на п’ятому році господарювання,  виростили тисячі штук розсади помідорів, перцю, капусти, баклажанів. А ще займаються вирощуванням розсади полуниці та чорної смородини. Торгують не лише розсадою, а й власне врожаєм овочів з усіх згаданих сортів. А з минулого року Катерина захопилася ще й розведенням деяких видів квітів. Нині тендітна господиня наполегливо займається вирощуванням петунії для продажу у підвісних вазонах та хризантем у горщиках. Також вчиться плідно “співпрацювати” з огірками.

Вже давно не возить помідори у маршрутці

Катерина пригадує, як у перший рік свого “бізнесування” сідала у маршрутку і возила на ринок до Полтави лише по пару десятків кілограмів помідорів у торбах. Сьогодні вона сама кермує автівкою, вщерть завантаженою товаром, і на піку сезону привозить на продаж до міста кілограмів по 300 помідорів, кілограмів по 180 полуниці та іншу вирощену турботливими руками вітамінну смакоту. У найврожайнішу пору доводилося вибирати з власної грядки й по 700 кілограмів помідорів за денний збір. Перцю, баклажанів, капусти — менше. 

Молода пара переконана, що непогано заробляти на землі можна. У селі люди часто нарікають, що немає роботи, а вона — поруч, але обов’язково потребує важкої праці, постійного капіталовкладення, розумного планування. Адже необхідно закуповувати дороговартісне якісне насіння. Облаштовувати для розсади теплиці теж недешево. А ще ж їх треба взимку опалювати, щоб підтримувати вдень і вночі температуру повітря не нижче 15 градусів за Цельсієм. Для опалення необхідно придбавати досить дорогі на сьогодні дрова. Ремонтантні сорти полуниці, які дають врожай по кілька разів на рік, теж вирощувати затратно, тут і витрати на полив, агроволокно, солому для застилання території та інші грошові “нюанси”. Окрема стаття витрат — залучення сезонних працівників, бо вдвох парі просто нереально справитися з вирощеними врожаями. Особливо в період достигання полуниці, яку треба дуже оперативно збирати і реалізовувати.

Кожен день у праці, та заробляти на землі можна!

У сільському господарстві на врожаї постійно впливають погодні чинники. Погода далеко не завжди поводить себе, як партнер. Тому Катерина говорить, що ця тема у неї викликає “треш” і “вічні хвилювання”. Наприклад, цьогоріч весняні затяжні інтенсивні дощі добряче попсували нерви Катерині та Миколі. Адже зіпсували сезон ранньої полуниці, негативно вплинули на товарний вигляд помідорів… 

Практично кожен день цієї пари з лютого до жовтня проходить у праці на землі. Підготувати грунт, висіяти насіння в ящики, згодом дбайливо висадити кожну рослинку у теплиці. А далі — полив, прополювання від бур’янів, рихлення, висадка у відкритий грунт і інші численні турботи, що здається, рухаються неспинним колом! 

Та зуміти виростити якісний продукт — це лише півсправи. Бо треба ж мати хист ще й продати такий товар. В загальному тепер Микола з Катериною на сезон саджають більше 50 тисяч штук розсади овочів кількох видів. І все це зелене добро примудряються доладньо продати. Якщо овочі везуть на продаж до обласного центру, то розсаду взагалі продають з двору чи зрідка за кілометрів 13 від села — у Решетилівці — центрі тутешньої міської громади. А ще Соколи кажуть, що їхня розсада без проблем доїздить з допомогою послуг поштового перевізника до батьків Катерини із Полтавщини на Чернігівщину…

Щороку експерементують

Працювати на землі важко. Ці думки не раз роїлися в молодих головах. Особливо в перші роки зайняття городництвом-овочівництвом. Але азарт, стабільний прибуток і відсутність альтернативної роботи безпосередньо у селі додають впевненості у собі. Як і постійні чудові відгуки покупців. Як безпосередньо на ринку, так і в соціальних мережах, куди Катерина частенько любить викидати оригінальні фоточки та відео своєї сільської буденності. То позує з сільгоспінвентарем, то фізичні вправи робить посеред поля (наприклад, відтискання від кавунів чи присідання з ящиками, повними фруктово-овочевого врожаю). І навіть коли настає міжсезонне затишшя, Катерина не “йде у відпустку”, а намагається влаштуватися на роботу у місті. Каже, що не хоче втрачати час на відпочинок. Мовляв: “Ми ж молоді, будуватися, синочків ростити треба!”.

Тепер Катерина, яку в дитинстві батькам складно було залучити до праці на городі, сезон за сезоном планує наступні бізнесові кроки. Щороку вони з Миколою експериментують, обираючи для вирощування нову рослинну культуру. На думку подружжя, усе найсмачніше можна виростити на українській землі. А не везти з-за кордону у три дорога те, що у нас, як кажуть, “росло споконвіку”.  Цьогоріч господарі напродаж посадили вже й трохи картопельки, перші власні квіти підростають і милують очі. У мріях уже плодоносить власний фруктовий сад! Але найбільший бальзам на душу для роботящого молодого подружжя — коли покупці на ринку серед двох десятків продавців овочів обирають саме плоди їхньої праці.

More from author

Як Полтавський медичний коледж навчає студентів у усієї України 

Чому студенти з інших регіонів країни, де є заклади такого ж спрямування, з’їжджаються на навчання до Полтавського медичного коледжу давно перестало бути загадкою. Всі...

Полтавський коледж мистецтв імені Миколи Лисенка – лінивим тут не місце

Полтавський коледж мистецтв імені Миколи Лисенка входить в число найстаріших в Україні вищих мистецьких навчальних закладів. Протягом усієї історії навчання та педагогічна діяльність тут...

Полтавський державний аграрний університет: місія – зміцнювати економіку країни

Понад століття Полтавський державний аграрний університет готує висококваліфікованих спеціалістів для всіх галузей сільського господарства та економіки нашої держави, творчих та інтелігентних людей, відомих в...
.,.,.,.