Мабуть, в Україні, за увесь час її існування не було знаменитішого педагога, про якого б крізь роки говорили з таким захопленням. Антон Семенович Макаренко відомий педагог на всьому просторі СНД. Його інноваційна методика перевиховання дітей з непростими характерами стала проривною свого часу і має попит досі. У чому феномен Макаренка та де можна на Полтавщині доторкнутися до педагогічної спадщини генія, з’ясовуємо у нашому матеріалі на сайті.
Як Макаренко перевиховував складних підлітків та неповнолітніх злочинців
Антон Семенович Макаренко народився на Сумщині у місті Білопілля. Його батьки були звичайними робітниками. На початку ХХ століття він разом сім’єю переїжджає до міста Крюків (нині район Кременчука). Після закінчення Кременчуцького 4-класного училища, Макаренко проходить педагогічні курси при ньому. І одразу займає посаду учителя Крюківського двокласного залізничного училища.
A у 1917 році отримує диплом учителя в Полтавському учительському інституті, який закінчив із золотою медаллю. Уся кар’єра Макаренка пов’язана з педагогічною діяльністю, він був інспектором, завідувачем училища у Полтаві. Але найбільше його успіх почався після 1920 року, коли він започаткував дитячу трудову колонію.
Фактично до нього існувала колонія, яка носила назву імені Максима Горького. Приймаючи колонію Макаренко розумів, що вона у скрутному стані. Їй не вистачає фінансування, до негативних наслідків призвела післявоєнна розруха, економічна криза, епідемії.
Але Макаренко разом з підопічними обирає працювати на власному господарстві, бореться за оренду великого млина, організовує низку майстерень.
Праця, праця і ще раз праця, а головне — у колективі
Уже через 5 років установа під керівництвом Макаренка мала коней, королів, птицю, корів, телят, 30 овець, 80 свиней англійської породи. У їхньому розпорядженні був різноманітний сільськогосподарський реманент.
Все це сприяє створенню і першим результатам нового виховного методу. Його суть полягала в роботі у колективі, який об’єднав педагогів і підлітків у складній системі повноважень. Колектив він розглядав як метод комуністичного виховання, що є єдиним, але водночас дозволяє кожній окремі особистості розвивати свої здібності і розуміти свою індивідуальність.
Вихованці Макаренка розуміли важливу колективну і особистісну перспективу, завдяки якій вимальовується і світле майбутнє. Робота виховує учнів Макаренка. Випускники його колонії вступають у середні та вищі навчальні заклади. Метод Макаренка починають обговорювати всі республіки.
Макаренко був переконаний, що в соціальному суспільстві праця є не тільки економічно вигідною, а й перевиховною. Він хотів, щоб дитячі будинки і заклади для безпритульних дітей перестали бути споживацькими установами і стали закладами виховання, а головне — зменшилася потреба їх державного фінансування.
Макаренко досягнув бажаних результатів, за кілька років колонія стає потужним виховним центром, який здійснює культурну і господарську експансію на всій прилеглій території. А головне — у підлітків з’являється власне бажання розвиватися, отримувати освіту і професію, щоб працювати на своє благо та благо суспільства.
Загалом не Полтавщині педагог провів понад 25 років. Тут у 1910 році почав роботу над “Педагогічною поемою”, співпрацював журналом “Нові стежки”. У 1937 році переїхав до Москви там і похоронений на Новодівичому кладовищі.
Музей Макаренка у Кременчуці
У місті Кременчуці у 1951 році відкрито музей Антона Семеновича Макаренка. Музей налічує близько 30 тис. експонатів. І розташовується у будинку батьків, в якому жив і працював у 1905-1911 та 1917-1919 роках педагог і письменник Антон Макаренко.
Музей складається із 6 кімнат. Обстановка кабінету Антона Семеновича зображена з його московської квартири. Серед речей у музеї друкарська машинка, записники, дерев’яний олень, подарований письменнику від редакції календаря, редактором якого був Макаренко тощо.
Бібліотека Макаренка налічувала близько 600 найменувань книжок, альманахів та журналів. Меморіальні речі Макаренка — скрипка, на якій гра письменник, театральний бінокль, альбом його віршів, 2 портрети, виконані олівцем, фотоапарат «ФЕД», золотий кишеньковий годинник, який яким був нагороджений Антон Семенович за роботу в трудовій комуні імені Дзержинського під Харковом. Частина літературної експозиції знаходиться в міському історико-краєзнавчому музеї.
Музей-заповідник у селі Ковалівка
У 1988 році у селі Ковалівка Полтавського району було відкрито музей-заповідник Антона Семеновича Макаренка. Тут з 1901 по 1925 роки була дитяча трудова колонія імені Максима Горького, яку очолював педагог.
Тут збереглися три будівлі, пов’язані з історією колонії — так звані Червоний і Білий будинки (де розміщена експозиція) і флігель, тут жили сім’ї педагогів, була квартира Макаренка та його матері Тетяни Михайлівни. Реставровано ще кілька об’єктів: вхідна арка, альтанка, колодязь, льох, фонтан та пристань.
У Червоному будинку розміщувалися спальні хлопців, була їдальня і кухня, тепер у 8 залах тут демонструють понад 1200 експонатів. Серед них фотографії, речі, документи, книги, що розповідають про творчий і життєвий шлях Антона Макаренка. У перших 2 залах мова йде про дитинство педагога, юність, початок педагогічної діяльності, навчання в Полтавському учительському інституті. Далі йдуть матеріали про організацію колонію, яка була відкрита у вересні 1920 року неподалік від хутора Триби під Полтавою, а з 1921 року містилися у колишньому маєтку В. В. Трепке (на території сучасного музею заповідника).
У музеї експонується сільськогосподарський реманент, що використовувався у колонії, куточок кузні, стайня. Наступні зали містять експонати, що розповідають про життя колонії в Куряжі під Харковом куди вона переїхала в 1906 році, працю Антона Макаренка в комуні імені Дзержинського, його життя та літературну діяльність у Києві й Москві.
На стендах розміщені фотокопії численних статей, сторінок з праць Антона Семеновича. У Білому будинку розташована меморіальна експозиція. Відновленні навчальні класи, спальні дівчат, клуб, майстерні, робочий кабінет Макаренка. До речі, тут були зроблені перші записи до “Педагогічної поеми”. На робочому столі можна побачити друкарську машинку, печатку колонії імені Горького, письмове приладдя, документи, креслення планів території колонії, виконані Антоном Семеновичем. При реставраційних роботах ці плани було використана як одне з основних джерел. Тут і збереглися особисті речі педагога: сорочка, портфель, окуляри, записник, щоденник.
Меморіальні дошки та пам’ятники
Меморіальні дошки Антону Макаренку встановлені у Кременчуці на будинку-музею. перша була відкрита у 1968 році. Друга дошка встановлена 1976 року на фасаді будинку колишнього залізничного училища, в якому Макаренко працював.
У місті Полтава на фасаді першого корпусу Полтавського педагогічного інституту, що бере початок від Полтавського учительського інституту встановлена меморіальна дошка. В цьому інституті Макаренко навчався у 1914-1917 роках.
Пам’ятники видатного педагога можна побачити у селі Ковалівка Полтавська району. Тут вона встановлена у 1988 році перед будинком культура культури. Висота пам’ятника близько 1 м, разом з постаментом — 2,5 м. У Кременчуці на території музею Макаренка у 1988 році було встановлено бронзово-гранітний пам’ятник висотою 3,5 м. Автор скульптури І. П. Ястребов.