Чому про особисте життя Макаренка детально не розповідають у школі?

Вчителі, перш за все, — люди. І колись, і нині  їхнє життя не полягало виключно у вихованні дітей. В нім, звичайно ж, є багато особистого і часто навіть таємничого та незрозумілого для суспільства, чого навіть про знаменитих вчителів учні точно не знайдуть у шкільних підручниках. Прикладом цьому є наступна історія, головні герої якої — педагог, письменник і викладач, котрий увійшов до четвірки спеціалістів, які визначали педагогічне мислення ХХ століття, Антон Макаренко, матушка-педагогиня Єлизавета Григорович і громадянська дружина Макаренка Галина Салько. Далі на poltava.one.

Постійно перебував у пошуках взаємної любові

Макаренко, якого називають одним із найвидатніших педагогів світу і чия доля тісно пов’язана з Полтавщиною, з дитинства постійно перебував у пошуках взаємної любові. Він весь час прагнув уваги і раз за разом закохувався. Цікаво, що біографи “накопали” величезний список імен обраниць Макаренка навіть з дитинства і юності. Можливо, одними з чинників, які цьому посприяли, були постійна зневага і гніт однолітків. Антон був досить ерудованим, вихованим та інтелігентним, але мав невиразну зовнішність, проблеми із зором, був самотнім і замкнутим. І через це хлопець зазнавав постійних насмішок, знущань і жорстоких жартів від однолітків. У прагненні відчути любов, підростаючи, він постійно закохувався, навіть по кілька разів на рік, думаючи насамперед не про платонічне. А товариші глузували ще й із цих поривань. 

А. Макаренко в дитинстві

Невзаємна закоханість та й навіть романи один за одним швидко закінчувалися фіаско. Приміром, у 17-ть Антон вкотре закохався. Цього разу полюбив Поліну Миронову, яка з дитинства захищала його від знущань однолітків і була донькою власників будинку, в яких Макаренки знімали житло. Але коли рідня не схвалила їхніх стосунків, пригнічений юнак вирішив покінчити життя самогубством. Батькові довелося ховати револьвер, щоб син не застрелився.

Тоді у 17 років (вересень 1905-го) Антон Макаренко розпочав роботу в Крюківському двокласному залізничному училищі (м. Кременчук). У складну ситуацію втрутився його колега-священик. Він переконував юного Макаренка, що втрачати життя ради нездійсненних стосунків не варто. Мовляв, попереду будуть зустрічі з багатьма красунями. Святий отець вів з Антоном тривалі бесіди, говорячи про велике призначення людини і віру в Бога.  Батюшка навіть запропонував Тосі (так Макаренка називала рідня) навідатися до нього додому, щоб з ним поспілкувалася для душевного заспокоєння матінка Єлизавета. І Макаренко дослухався. У свою чергу матушка за наполяганнями чоловіка теж стала навідуватися до зневіреного юнака, щоб його підтримати і відмовити від раннього шлюбу. Їх духовні бесіди згодом перейшли в зовсім інший зв’язок… Єлизавета Григорович народилася у Кременчуцькому повіті Полтавської губернії у сім’ї священика і це багато в чому визначило її подальшу долю. Проте після бесід з Макаренком ця неординарна і неоднозначна особистість, будучи попадею, вирішила піти проти течії долі і суспільних цінностей.  Роман Макаренка з матушкою триватиме цілих 20 років. Макаренку на час зародження їхніх стосунків було 18. Дружині попа на вісім літ більше. 

Увіковічнив її образ у знаменитій поемі

Кажуть, коли ці стосунки “засвітилися”, прогримів страшенний скандал. Нібито пролунав і постріл, але хто з учасників трикутника і куди стріляв, досі невідомо. Не знайшовши порозуміння і з боку рідні (батько нібито вигнав Антона з дому). Макаренко поїхав до Полтави, аби лиш не залишатися в Крюкові. А Єлизавета вирушила вслід і стала його цивільною дружиною. Кажуть, священник якось не особливо противився тому роману, а після революції поїхав за кордон. Проте батюшка і матушка лишалися офіційним подружжям. А Макаренко і не наполягав змінювати ситуацію, можливо, щоб акцентом на таких стосунках не злити радянську владу. 

Свого часу Єлизавета Григорович навіть врятувала Макаренка від служби після призову в царську армію. Завдяки її старанням за півроку його відпустили з дійсної військової служби. Як потім згадував брат Макаренка Віталій, який сприяв у цьому, Єлизавета вважала, що низький “казармений культурний рівень” матиме поганий вплив на її Тошу і він може вирішити накласти на себе руки.

Після того, як Єлизавета Григорович завершила жіночі вчительські курси в Києві, саме їй запропонували очолити колонію для виховання важких підлітків в с. Ковалівка поблизу Полтави. Але вона поступилася високою посадою, віддавши її своєму Макаренку. Можливо, в пам’ять чи у вдячність за тривалі стосунки, Антон Семенович використає образ Єлизавети Григорович як прототип однієї з героїнь його знаменитої “Педагогічної поеми” — виховательки колонії Катерини Григорівни. 

В колонії ім. Горького пара працювала разом. Але попри це, Макаренко не цурався далі раз за разом… закохуватися в інших. Як завжди пристрасно і без взаємності. Зовні Григорович ставилася до цього з гумором, що почувала в душі — можна здогадуватись. Кажуть, що все таки сердилася й ревнувала. Їх стосунки все більше почали нагадувати звичайну дружбу, але саме при Єлизаветі її Тоша, різкий і рішучий, ставав слухняним і м’яким. Проте він все менше думав про вірність.

Всі дивувалися його вибору

А. Макаренко і Є. Григорович

Усі, хто знав Єлезавету Григорович, завжди дивувалися вибору Макаренка. Вона зовсім не була красунею. Взагалі нежіночна, її обличчя зіпсували вугрі та й характер був чоловічим. Але з віком Єлизавета ще більше змінилася в гірший бік. Як згадував про це брат Макаренка, вона з віком “зіпсувалася”, стала жадібною і дріб’язковою та ще й завела з десяток котів. Полум’я любові, якщо воно і було, згасло до останньої вуглини. Після 20 років стосунків Макаренко залишив Григорович. Ні з нею, ні в подальших стосунках у Макаренка дітей не було. Одного разу, на черговому етапі розчарування у коханні, Макаренко обмовився у публічному виступі, що не бажає мати дітей і, кажуть, Бог почув його зауваження…

Все ж тривалі стосунки з педагогом вплинули на кар’єру колишньої попаді. Протягом педагогічного шляху Єлизавета Григорович з 1912 по 1920 рік була завідувачкою та вчителькою 6-го міського початкового училища імені М.Остроградського в Полтаві. З 1920 по 1927 рік трудилася у Полтавській, а потім у Харківській трудовій колонії ім. М.Горького (зокрема секретарем педради, керівником навчальної роботи). В подальшому — в дитячій комуні у Харкові, та вихователькою в дитячих будинках. Вона померла і похована в Крюкові. І, до слова, була однією з перших, хто отримав медаль А.С.Макаренка від Міністерства освіти УРСР. 

У пошуках чергового “сонечка”

Про те, скільки разів нібито стриманий, серйозний і сухий Макаренко закохувався після стосунків з Григорович, уявити непросто. Але точно неодноразово. Нерідко він навіть не намагався запам’ятовувати імена усіх тих, хто йому сподобався і називав таких жінок просто “сонечко”. 

Одного дня Макаренко зустрів красуню Галину Салько. Вона навідалася в його заклад з інспекцією. Тоді Макаренко переживав непрості часи. У той період ним була незадоволена сама Надія Крупська (жінка леніна). Вона називала його методи роботи “антирадянськими”, а Макаренка — мало не злочинцем та направила в колонію неповнолітніх правопорушників імені Горького (заклад знаменитого періоду педагогічної діяльності А.Макаренка) численні перевірки. Однією з перевіряючих була саме Галина Салько і тільки вона захищала Макаренка та його методику. А він у відповідь — закохався. Писав їй величезні листи про шалені почуття і в холодригу раз за разом носив їх на пошту. У відповідь отримав взаємність.  

Стала однією з найбагатших жінок у Союзі

Г. Салько

Галина була вдовою міністра легкої промисловості і мала родичів у КДБ. Можливо, тому Макаренко, не будучи комуністом, не став репресованим. Проте роботу в колонії він таки втратив. Офіційно Макаренко одружився, коли йому було вже за 40 років. Кажуть, працівник РАЦСу розписав його і Галину Салько прямо біля будинку Макаренка, а повінчалася вони у Крюківській церкві. Переїхавши до москви, подружжя виховувало Галининого сина Лева і племінницю Макаренка Олімпіаду. Макаренко на той час був відомим, зокрема й завдяки “Педагогічній поемі”, він займався літературою, читав лекції з педагогіки, але досі страждав від того, що в нього забрали улюблену роботу в колонії. Життя ставало все сумнішим, а відносини з дружиною все холоднішими…

А. Макаренко з вихованцями

Коли Макаренку був 51 рік, раптово в електричці він помер від розриву серця. За однією з версій — через переживання, що втратить покровительство дружини, яка довідалася про його зраду. Галина на похорон не прибула, заявивши, що погано себе почуває. Після смерті Макаренка його вдова стала однією з найбагатших жінок у Союзі, створивши лабораторію на основі праць чоловіка. Також вона випустила його твори на 59 мовах світу та була консультанткою фільму “Педагогічна поема”.

More from author

Легендарний попередник пілотів-“привидів” ЗСУ

У маленькому селі селі М’якеньківка, що в Решетилівській громаді на Полтавщині, на приміщенні місцевої школи встановлено меморіальну дошку Василю Юхимовичу Бондаренку. Ким була ця...

Листоноші — фахівці “зникаючого виду”?

Були часи, коли листоношу з нетерпінням чекали у кожній оселі, особливо у селі.  Він і пресу принесе, і пенсію, і різні товари, та й...

Як облаштувати спальню в стилі лофт

Стиль лофт досить популярний при облаштуванні сучасного будинку або квартири. У деяких нюансах він має схожі риси з мінімалізмом, гранжем чи бруталізмом. Тим не...
.,.,.,.