“Це найменше, що ми можемо зробити в тилу”

Якщо заглянути в довідники та словники і пошукати там значення слова “волонтерство”, знаходимо пояснення, що це — добровільна, суспільно-корисна діяльність, допомога та благодійність. Але коли зустрічаєшся з українським волонтерами, які стали на шлях добротворства з початку російсько-української війни, то розумієш, що волонтерство, то насамперед — поклик небайдужого серця. Прикладом цьому — і наступна історія про небайдужих решетилівців. Більше на poltava.one.

Спершу куховарили для ЗСУ…

“Тривожний стан, який охопив нас наприкінці лютого цього року, не давав сидіти спокійно, склавши руки, — говорить Лариса Горобець, працівниця одного з навчально-виховних закладів міста Решетилівка на Полтавщині. — Перше, що прийшло на думку працівникам нашого колективу — ліпити і заморожувати вареники й передавати їх на ЗСУ. Більше місяця ми виготовляли вдома сотні вареників з капустою та картоплею і передавали їх усіма можливими шляхами нашим захисникам”.

 Щойно потепліло, заморожування вареників втратило сенс, бо далеких відстаней такі продукти харчування все одно не витримували. І активісти взялися пекти пиріжки та іншу солодку випічку. До жіночок з колективу навчально-виховного закладу долучилися й жителі тутешнього мікрорайону Новоселівка. Хтось працював, хтось приносив продукти, а хтось допомагав і тим, і іншим.

У спекотну пору сконцентрувавшись на виготовленні смачних і ароматних печива, булочок і пампушок, затяті волонтерки й досі не кидають цієї справи. Борошном та іншими інгредієнтами їм допомагають небайдужі, в їх числі місцеві колеги-волонтери, а бувало, що навіть хлопці із ЗСУ. 

…а нині ще й взялися за в’язання

Паралельно з приготуванням смачненького на порозі зими волонтерки взялися ще й за в’язання. Розпочали із виготовлення теплих шкарпеток для бійців. І вже незабаром отримали від решетилівського волонтерського осередку запит на балаклави. В’яжуть жінки і тактичні рукавиці.

“Ця волонтерська діяльність досить специфічна. Вона зовсім не така швидка як кулінарія, але дуже-дуже необхідна! Ми з колежанками вже всі речі з домівок повиносили, які можна було б пустити на нитки і щось тепленьке для хлопців зв’язати. Навіть кошти, які назбирали на потреби профспілки, пішли на добру справу, — веде далі Лариса Горобець. — Тому тепер сподівання лише на небайдужих. Ціни ж на в’язальні нитки чималі. В середньому моток коштує гривень 65, а його й на один виріб не вистачить. Застосовуємо нитки акрилові, напівшерстяні, махерові й просту нитку додаємо, щоб шкарпетки не швидко зношувалися. Для шкарпеток вибір сировини більш загальний, а от для балаклав потрібні нитки лише ніжні, бо ж ці вироби контактують з обличчям”.

Та попри обмежені ресурси волонтерки рук не опускають і в прямому, й у переносному значеннях. Як кажуть, “на варениках та випічці” задіяні усі 16 представників колективу закладу. А в’яжуть у закладі 7 жіночок. І цікаво, що шістьох із них свого часу цій потрібній справі навчила колега Тамара Ушаньова, щоб руки “не сумували”, доки вихованці сплять чи є інша вільна хвилина. Сьома колежанка навчилася в’язати нещодавно і саме з метою волонтерства. А доки дорослі печуть та в’яжуть, дітвора, що в садочку та в початковій школі на вихованні, теж добряче допомагає. Тому у посилки на фронт активісти додають ще й дитячі малюнки та аплікації. І це неабияке щастя для бійців, бо теж (як і теплий одяг) неймовірно зігріває. Плоди своєї волонтерської діяльності решетилівці відправляють на різні напрямки: Донецький, Харківський та Південні регіони.

Внесок у перемогу

 “Ми повинні! — каже у відповідь на питання “Чому волонтерите?” співрозмовниця. — Це найменше, що ми можемо зробити в тилу заради тих, хто щодня готовий віддати за нас свої життя на фронті! Це наш невеликий внесок у перемогу. Я б кожен день щось пекла і в’язала. І так кожна з нас. Нам без цієї роботи ніби бракує чогось — наскільки вже звикли!”.

До слова, у волонтерській діяльності задіяно дуже багато жителів Решетилівської громади. Серед них і обоє дорослих дітей нашої співрозмовниці Лариси Горобець. Так, її син Андрій ініціював відкриття спеціального карткового рахунку для допомоги воїнам-землякам і у співпраці з місцевим волонтерским центром зібрано вже більш як мільйонну суму для покриття різного роду придбань для ЗСУ (від елементарних речей, до тепловізорів і авто). А донька Людмила постійно долучається до збору коштів, продуктової і речової допомоги, докладає рук і до виготовлення тушкованки, окопних свічок і так далі. 

More from author

Легендарний попередник пілотів-“привидів” ЗСУ

У маленькому селі селі М’якеньківка, що в Решетилівській громаді на Полтавщині, на приміщенні місцевої школи встановлено меморіальну дошку Василю Юхимовичу Бондаренку. Ким була ця...

Листоноші — фахівці “зникаючого виду”?

Були часи, коли листоношу з нетерпінням чекали у кожній оселі, особливо у селі.  Він і пресу принесе, і пенсію, і різні товари, та й...

Як облаштувати спальню в стилі лофт

Стиль лофт досить популярний при облаштуванні сучасного будинку або квартири. У деяких нюансах він має схожі риси з мінімалізмом, гранжем чи бруталізмом. Тим не...
.,.,.,.