У XVIII столітті торгова справа в Полтаві вважалася престижною та прибутковою. Цим бізнесом займалися церкви, монастирі та козацькі старшини. Ця робота вимагала зусиль та ризиків, але хисткі торговці винагороду сповна. Як відрізнялася перша торгівля на Полтавщині від сучасної – в нашому матеріалі далі poltava.one.
Стаціонарна торгівля
Про розквіт торгівлі на Полтавщині можна говорити з ХVIII століття. Були два основні центри торгівлі: ярмарки та лавки. У Полтаві була торгова площа, де кожного дня можна було придбати необхідні товари, від тканин до їжі. Натомість в магазинах, чи то пак лавках, торгівля зосереджувалася на соборному майдані.
Торговими днями на Полтавщині були загальноприйняті понеділок та п’ятниця. Понеділок вважався несприятливим для фізичної роботи або початку виготовлення краму, тому майстри воліли торгувати у цей день. На середину XVIII століття у Полтаві, яка тоді була в фортецею налічувалася 51 торговельна лавка.
Фактично у кожному дворі Соборного майдану можна було знайти лавку. Також при церквах Успенський та Воскресенський діяли власні лавки. А на одній з полтавських гір був квартал торгівлі м’ясників, всього 21 м’ясна лавка. Серед відомих полтавських м’ясників Трохим Луценко, Кирил Піндос, Лука Луценко, Андрій Кузьменко та інші. Торгівлею м’ясом займалася і полкова старшина. 6 м‘ясних лавок належали графу Олексію Розумовському.
Поруч з цим кварталом для зручності були розташовані скотобійні та майстерні різників. Наприкінці століття кількість м’ясних лавок у Полтаві скоротилася майже вдвічі, проте їх місце розташування лишалося незмінним. Лавки на Соборній площі рідко малим певну спеціалізацію. Здебільшого це був різноманітний крам, виготовлений власноруч полтавцями або куплений заздалегідь на інших ярмарках. Наприкінці XVIII століття торгівля виходить за межі звичного Cоборного майдану до різних куточків фортеці. На початку XIX століття у Полтаві було 89 крамничок, а в передмісті близько 60. Левова частка їх належала церкві, дворянам та купцям. Сама крамничка виглядала як дерев’яна або глинобетонна споруда, яка була включена у великий ряд, іноді мала вигляд комори.
Ярмаркування
4 рази на рік у Полтаві проходили ярмарки: в лютому, в травні, в липні та у вересні. У 1810 році з’явився ще один Семенівський ярмарок, який тривав 3 дні у червні. Він був присвячений дню Полтавської битви. На ярмарки з’їжджалися купці та охочі з усіх усюд, однак із-за кордону до Полтави, як свідчить Полтавська полкова канцелярія, ніхто не приїжджав.
В середині XIX століття лавки та крамнички були винесені за межі Полтавської фортеці, натомість там з’явилися на подобі критого ринку — велика цегляна будівля для стаціонарної торгівлі. Загалом Полтава посідала чільне місце в тодішній системі товарообігу і була своєрідним економічно-торгівельним центром.
За рік в області проходило близько 400 ярмарків. Найбільші з них були в Ромнах, Лубнах, Миргороді, Сорочинцях та Полтаві. Розвиток в торгівлі відповідно стимулював багато ремесел, серед яких млинарство, пивоваріння, тютюнництво, винокуріння, бджільництво та інші. Частина козаків займалася торгівлею. Ті які освоїли торговельну справу були значно багатшими за своїх побратимів, в яких часто могло не бути навіть власної хати.
Значного поширення набирає чумацька торгівля. Поширюються чумацькі торговельні зв’язки з іншими містами. До Полтави привозили сіль, металеві вироби та хутро. А полтавські майстри збували в інших містах селітру, скляні вироби, поташ та продукти сільського господарства. Найвідомішим був великий Полтавський ярмарок, куди привозили вироби з Тули, російських та польських мануфактур, була навіть компанія, що презентувала товари з Лейпцига. Наприкінці XIX століття область налічувала 1226 купців.