У 1974 році міська влада прийняла рішення відкрити в Кременчуці дитячу художню школу. Ця установа була розміщена в старому одноповерховому особняку на вулиці Гоголя, де у XIX столітті діяло так зване початкове училище. Першим директором школи образотворчого мистецтва став ентузіаст, педагог та талановитий художник Серафим Кузнєцов. У перші тижні роботи до школи записалося 69 учнів. Далі на poltava.one.
Освіжили мікроклімат
Батьки самостійно покращували обставу в класах, щоб освіжити мікроклімат, який, безумовно, впливав на творчість юних художників. Знайшлися фахівці, які змонтували нову електропроводку, побілили обшарпані стіни, замінили підлогу, пофарбували столи, забезпечили водопостачання. Будівля обігрівалася пічками, а тому довелося поклопотатися, щоби тут з’явилося централізоване опалення.
В усіх цих ремонтно-організаційних заходах узяв участь директор школи. Серафим Кузнєцов був не тільки неймовірно активною людиною, а й добрим координатором, умів підказати, тактовно покритикувати.
Крім того, Кузнєцов був чуйним педагогом, вчив малювати, творчо мислити, плідно користатися натхненням. Серед його учнів, випускників Кременчуцької ДХШ, є чудові, професійні люди, які далі навчалися та працювали в галузі культури та мистецтва. Наприклад, Тетяна Шуляк — член Спілки художників України, Сергій Журавльов — захистив кандидатську дисертацію з гончарної справи.
Педагоги Кременчуцької ДХШ займалася естетичним вихованням дітей, прищеплювали працьовитість та любов до прекрасного. Крім того, викладачі постійно розробляли методичні матеріали для покращення навчального процесу. Один з учителів Кременчуцької дитячої художньої школи – Анатолій Дяченко. Його ім’я згадано у “Міжнародній енциклопедії художників”, а також внесено до “Словника художників Полтавщини” та до “Словника художників України”.
Важливо розкрити талант
На початку 1990-х років у кременчуцькій художній школі навчалося вже 200 дітей. Розширилася освітня програма, з’явились уроки історії, скульптурної майстерності, графіки. Багато часу виділялося для практичної психології. Вчителі розуміли, що важливо не лише сформувати навички, а й розкрити повною мірою талант кожної дитини. Хоча умови, у яких відбувався навчальний процес, не були ідеальними: тісні класи, брак природного освітлення, фарб і пензлів.
На той час школою керував молодий директор Андрій Родін. Він хотів зробити реальністю свою мрію: побудувати на місці купецького будинку сучасну школу з широкими студіями та світлими майстернями, бібліотекою та галереєю.
Підготували технічний проєкт, але будівництво так і не розпочалося. Не було достатньо грошей. У 1994–1995 роках зробили поточний ремонт будівлі та двох філій, реконструювали склади та гараж. У 2005 році завершили капітальний ремонт внутрішніх приміщень та виставкового залу, замінили двері та вікна, оновили фасад.
“Підводні фантазії” та “Світ навколо нас”
Школа постійно брала участь у всеукраїнських та обласних культурних заходах, співпрацювала з майстрами Київської державної академії дизайну, Дніпропетровського театрально-мистецького коледжу.
У 1994–1995 роках вихованці Кременчуцької дитячої художньої школи змагалися в міжнародних конкурсах образотворчого мистецтва “Підводні фантазії” та “Моя сім’я”. Регулярно проводилися виставки дипломних робіт випускників. Завдяки ініціативі керівників школи організували масштабну експозицію картин молодих художників із Харківського художньо-промислового інституту у виставковій залі Кременчука.
У 1999 році вчителі ДХШ підготували виставку дитячих малюнків на честь річниці незалежності України. А також організували творчий захід, присвячений визволенню Кременчука від фашистських окупантів. Крім того, вихованці школи показували свої роботи на обласному конкурсі юних художників “Шевченківські дні” та на зустрічі майстрів декоративно-ужиткового мистецтва “Світ навколо нас” у Полтаві.
Містика замість соцреалізму
Ще в середині 1980-х років ДХШ мала велику вагу в культурному житті Кременчука. Тут збиралися й дорослі майстри — амбітні художники. Вони утворили творче об’єднання “Зелений острів”. Перша їхня експозиція залишила незабутнє враження. Кременчуківці побачили чудові та незвичайні для того часу роботи.
Натомість традиційного соцреалізму з’явилися містичні сюжети — метафізичні світи створив на своїх полотнах Олег Липченко. Глядачі захоплювалися витонченими одухотвореними квітами, які розпустилися і начебто ожили на картинах Віктора Мусіяки. А художник Володимир Дзюбенко показував таємничі етюди, що зображують стародавній Єгипет і величні, багатогранні ландшафти Тибету.
Ці художники згодом стали потрібні у прогресивних країнах. Липченко поїхав до Канади, де успішно збудував кар’єру художника. Віктор Мусіяка влаштувався в Парижі, де дивував своїми полотнами французів. Він був навіть нагороджений срібною медаллю за творчість — так уряд Франції відзначив кременчуцького художника.
До того ж Віктор брав участь в експозиції, присвяченій 50-річному ювілею Декларації прав людини ООН, яка проходила в паризькому районі Ла Дефанс. Спонсорами цього заходу стало Міністерство культури Франції. Тут зустрілися та обмінювалися креативними ідеями 130 європейських художників.
Шлях до гармонії та щастя
На початку XXI століття в Кременчуцькій художній школі не слабшала творча, інтелектуальна та духовна діяльність. У 2004-2005 роках педагогічний колектив пройшов атестування. Картини художників-викладачів вирушали в подорож та радували глядачів у різних країнах — від Китаю до Канади. Випускники ДХШ вступали до престижних навчальних закладів — стали студентами Харківського державного художнього училища, Миргородського технікуму художньої кераміки, Харківської академії мистецтв та дизайну.
У 2004 році відбулися виставки “Мої акварелі” в Кременчуцькому краєзнавчому музеї та конкурс “Світло Різдвяної зірки”. У 2008 році вихованці ДХШ вибороли призові місця на європейському змаганні художників “Збереження довкілля”. У 2009 навчальному році у творчих заходах брало участь приблизно 150 молодих художників. У всеукраїнському конкурсі “Об’єднаємось, брати мої” 2 місце посіла Олена Шевельова. У конкурсі дитячого малюнка “Світ довкола нас”Олена Стовпа посіла третє місце. На міському фестивалі “Кременчуцька різноманітність” 1 місце розділили Кіра Колос та Любов Мелинська, а Гран-прі дістався Ганні Безуглої.
У 2008 році український благодійний фонд “Джерело Дніпра” зробив художній школі приємний та корисний подарунок — 20 професійних мольбертів. Керівники фонду кілька років допомагали ДХШ, наприклад, організовували конкурси “Історія Кременчука”, “Я люблю тебе, Кременчук!”, “Маю право”. І звичайно, роздавали призи найкращим творцям картин.
У 2011 році ДХШ здобула ім’я видатного живописця ХІХ століття Олександра Литовченка. Ця людина народилася в Кременчуці, стала автором чудових картин з історичними сюжетами. Його полотна є в Третьяковській галереї. Не кожен випускник ДХШ досягнув рівня майстерності знаменитого земляка. Але долучившись до світу мистецтва та навчившись висловлювати своє натхнення за допомогою малювання, юні кременчуківці напевно стали більш гармонійними, добрими та щасливими.
