“Це – моя Батьківщина і тому я маю бути на цій війні”

Сьогодні на захист України постали чимало жінок. Це волонтери, бійці і, звичайно ж, медики. Одна з представниць великої медичної “армії”, повідомляє сайт poltava.one, наша землячка із села Пустовари Решетилівської міської територіальної громади, що на Полтавщині, фельдшер, сержант медичної служби Збройних Сил України, санінструктор медичного пункту 2-го механізованого батальйону медичного пункту 72-ої окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців Людмила Ясененко.

Це зображення має порожній атрибут alt; ім'я файлу kJ9X1wQ7pKmDyHqk88hoOcF5JxZXsu_D8gbfYXYp7FEb8AzsrL1Gr3P28jTK4FbA8cQpYVyqLabD1Eir0SB2zLkiVGEJmU3X9oOfWmkp3_Nk24_R9lYuB_zpkJtC3GPY861tziF9es7_Bwv-nA
воронка від снаряда, що прилетів поблизу місця розташування медиків

“Нам хочеться просто вижити і вибити ворога з України!”

До відбуття на фронт Людмила пропрацювала у кількох медзакладах Полтави — жіночій консультації першого пологового відділення міста, в кардіодиспансері, обласній санстанції та перинатальному центрі. На фронті за покликом небайдужої душі вона з  2015-го року.

Спершу полями її медичних баталій стали Авдіївка, Кримське, Новгородське та деякі інші населені пункти на Сході України. А з початком повномасштабної російської агресії в бік нашої держави медик працювала і працює на Київщині. Спершу під Бучею, Мощуном, Горенкою, наразі у ще одній доволі важливій “точці”, яку публічно воліє не називати.

За словами Людмили Ясененко, особисте передчуття повномасштабної агресії росії гостро посилилося, коли територію України почали масово покидати проросійські нардепи та представники посольства рф. “Я реально почала розуміти — щось буде… — пояснює жінка. — Розуміло це і наше командування. Вже напередодні 23 лютого нас відправили у табір на Київщину. І тут почалося… Спершу сирени, тоді усе інше, як відомо і вам…”. 

У відповідь на питання, чому жінка сьогодні і загалом восьмий рік на фронті, вона говорить: “Знаю, що можу тут допомогти! Знаю, що в мене для цього є необхідні навички. Це — моя Батьківщина і тому я маю бути на цій війні”. Людмилу відверто дивує запитання про стотисячну зарплатню військових, яка їх нібито насамперед мотивує (на думку деяких людей).

Вона каже: “Нічого б не платили і я усе одно була б тут! Завжди кажу, що ніякі сотні тисяч не варті таких ризиків. Хлопці дуже ображаються з цього приводу! Дуже! Нам хочеться просто вижити і вибити ворога з України! Ніхто з наших особливо і не вірив спершу у ту зарплатню. Величезна кількість людей в лютому ішла у військкомати, коли і про гроші ще чутно не було. Я вже не кажу за 2014 рік”.

За словами Людмили Ясененко, не кожен, навіть фаховий медик, може адаптуватися до фронтових умов. Насамперед треба досконало знати тактичну медицину. І дуже важливо бути зібраним. Бо багато фахівців у мирному житті просто розгублюються під обстрілами… На полі бою фельдшеру сприяє таке собі інтуїтивне чуття, як діяти у кожній конкретній ситуації з пораненим чи загиблим… Цього не навчать навіть на спеціальних курсах. Бо досвід безумовно робить своє.  

Завдяки скромній медичці сотні захисників залишилися живими 

Одними з найважчих у ці місяці для себе медичка вважає березневі дні з 1 по 20 число. Коли відбувалися активні бойові дії на Київщині з боку Ірпеня та Бучі. “Це були бої 24/7…, — згадує фельдшерка.  — Медикам теж було не до сну і не до спокою. Тільки й чула по рації виклики “Бджілка”, а значить є поранений чи загиблий. Загиблих забирали, коли вже наша арта дасть ворогу добрячої здачі. По поранених на нашій убогій “таблетці” виїздили одразу. Довкола було дуже багато осколків. І я найбільше боялася, що один з них прорубає в машині колесо. І тоді все… Нас постійно моніторили ворожі безпілотники. У той час, коли ми взагалі не знали, де в даній місцевості є хоч якісь укриття, бо виклики отримували по рації і рухалися, фактично не маючи змоги раніше подивитися позиції. В умовах моєї роботи траплялося найбільше осколкових поранень у бійців. Зверталося за допомогою і цивільне населення. Нерідко люди отримували переломи, тікаючи приміром у погреби, часто осколкові поранення. Були і поранені та загиблі серед тероборони”. 

На забезпечення медик не нарікає. Говорить, що принаймні в зоні її роботи вистачає і вітчизняних медзасобів, і дуже багато якісної гуманітарної медичної допомоги.

“Що буде для мене після перемоги? — перепитує співрозмовниця. — До сім’ї якнайшвидше хочу повернутися. Мене вдома на Решетилівщині тато, мама ждуть, сестер двоє і двоє племінників. Знаєте, не можу сказати, що ми, медики, що бійці тут не втомилися від цієї страшної війни… Але злості до ворога у нас однозначно більше, ніж втоми!”.

На лінії вогню та поблизу “Бджілка” метко з усіх сил старається рятувати здоров’я і життя нашим воїнам. Завдяки скромній медичці сотні захисників залишилися живими, зберегли можливість повноцінного життя, а чимало з них ще й повернулися на фронт після лікування. 

У попередні роки фельдшер на позивний “Бджілка” нагороджена орденом “За захист Авдіївки”, нагрудним знаком “За захист Батьківщини”, вона — лауреат премії “Професіонал року”, минулоріч отримала “Орден Святого Пантелеймона”. Портрет Людмили Ясененко прикрашав дошки пошани міст Решетилівка та Глухів. 3 травня цього року Указом президента України Володимира Зеленського про відзначення державними нагородами України за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі  Людмилу Ясененко нагороджено орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. 

More from author

Сухорабівська команда небайдужих господинь

Справжня команда підтримки для ЗСУ організувалася в селі Сухорабівка Решетилівської громади на Полтавщині. Це кілька десятків жінок різного віку, які вирішили теж не сидіти,...

ТОП-3 ноутбуків Asus 2023 року з розбивкою за категоріями

Бренд Asus – один із найпопулярніших у споживчому сегменті. Ноутбуки тайванської компанії відрізняються надійністю, продуктивністю та функціональністю. У лінійці бренду є безліч моделей з...

Іван Деркач навчає глину… розмовляти

А ви знаєте, що глина вміє говорити? Але тільки тоді, коли потрапляє у руки талановитого майстра. Можна сказати, що глині, яка опинилася в майстерні...
.,.,.,.