У наш час українських рятувальників називають героями без зброї. Українці завжди з довірою ставилися до представників цієї професії, а в роки російсько-української війни наше суспільство як ніколи відчуло потребу не просто вірити в їхню силу, а й бути їм безмірно вдячними за працю. Далі на poltava.one.
Робота стала втіленням мрії
Восени минулого року на фасаді однієї зі споруд рятувальної служби в Полтаві розпочалася робота по створенню першого в області мурала, присвяченого рятівникам. Дуже символічно, що створює унікальний стінопис представниця даної служби, а саме начальник відділу зв’язків із засобами масової інформації та роботи з громадськістю ГУ ДСНС України в Полтавській області, полковник Світлана Рибалко.
У рятувальній службі пані Світлана вже близько 25 років. Вона родом з селища Машівка Полтавського району. Закінчила архітектурний факультет Технічного університету в Полтаві, згодом набула й спеціальність у пожежній сфері. У рятувальну службу Світлана Рибалко потрапила, одного разу зацікавившись оголошенням про потребу в кадрах і в результаті успішно пройшовши конкурс серед великої кількості бажаючих. І з посади слюсаря-автомеханіка вона піднялася по кар’єрних сходах до посади речниці обласного управління. Робота стала втіленням мрії, бо припала до душі і дозволяє поєднувати в собі аспекти ряду інших професій, а ще володіти інформацією, комунікувати, доносити суспільству найважливіше і навіть проявляти творчість. Час від часу фахівчиня почувається в ролі журналіста і навіть художника, дизайнера, комп’ютерного графіка. Чого-чого, а приводів для вияву творчості їй точно не бракує! Так неодноразово пані Світлана займалася розробкою наглядної агітації (банерів, білбордів і т.п.), що в різних регіонах країни акцентують на основних правилах безпеки життєдіяльності та популяризують рятувальну службу. А у вересні 2022-го Світлана Рибалко взялася малювати перший на Полтавщині мурал, присвячений рятувальникам.
Навіщо речниця ДСНС малює унікальний в області мурал
Вона малює з юних літ. Каже, творчими руками вдалася в бабусю Марію. Покійна бабуня-рукодільниця свого часу обшивала на Львівщині все рідне село.
“І я будь-яку річ з верхнього одягу, зроду ніде цьому не навчавшись, запросто можу пошити, – зауважує пані речниця. – А найбільше люблю таки малювати. Років із 16 вже мала досвід оформлення фасадів дитсадочів, шкіл, завжди радо малюю картини. В останні роки про малювання призабула і захопилася комп’ютерною графікою. Та одного дня чоловік накупив фарби, пензлі і таким чином натякнув, що я не маю права забувати про свої здібності”.
Про бажання намалювати мурал на честь рятувальників пані Світлана давно говорила керівництву. Та мрія якось лишалася мрією. Аж тут війна. А разом з нею і хвиля патріотичних муралів покотилася Україною.
“Дайте маленьку стіну і я покажу, що можу. А як сподобається, то колись зробимо й щось масштабне, те, що із задоволенням буде споглядати вся Полтава”, – якось сказала вона Володимиру Салогубу — начальнику ГУ ДСНС України в Полтавській області.
І певно в пані Світлани так натхненно сяяли очі, що стіну їй довірили, тільки аж ніяк не маленьку…
З 20 вересня у розпорядженні Світлани Рибалко опинився підготовлений фасад розміром 12х12 метрів! А ще фарба, яку головне управління закупило приблизно на 10 тисяч гривень. Керівництво в художницю повірило. А вона, доки не побачила об’єкт на власні очі, навіть почала сумніватися у власних силах.
“Та коли я торкнулася стіни – я її відчула. В одну мить страх змінився думкою: “Я зможу!”, – згадує жінка.
На 12-ти метровій висоті спілкується з журналістами
Вже виконано близько 50% задуму. Спершу художниця два тижні наносила зображення на стіну графітним олівцем. А тоді взялася за фарби, серед яких п’ять основних кольорів. Першим у муралі “проявилося” зображення жовто-блакитного прапора. А далі – герої-пожежники, палаюча задимлена висотка, над нею літак… Та погода зробила в роботі паузу. Похолодало й задощило, згодом взялися морози. З настанням весни за кілька тижнів Світлана планує мурал завершити. Бо в спекотну пору працювати теж не дуже зручно – сторона сонячна і фарба висихає буквально на щітці.
Та полтавці вже не скупляться на чудові відгуки, їм сподобалися на стінописі героїчні образи рятувальників та інші його елементи. А згодом тут з’являться ще й пожежна автівка, знак рятувальної служби, масштабна лісова пожежа, яку гаситиме літак, пожежна “люлька”. Для розробки сюжету муралу скористалися фотографіями рятувальників з Полтавщини та Київщини. Знімки були зроблені під час ліквідації наслідків ворожих дій у період нинішньої війни. До слова, на стіні залишать давній барельєф, який тут був розміщений багато років тому на честь чорнобильських рятувальників. Він стане доречним елементом загального сюжету.
Спершу художниця думала, що малюючи на 12-ти метрові висоті, почуватиметься некомфортно.
“А вийшло, що я ніби в нірвані, – говорить співрозмовниця. – Встигаю не тільки малювати, а й навіть з журналістами працювати. Для безпеки маю страховку, для повної зручності вдягаю ще й навушники”.
“Амстор… “…тут було дуже важко й морально, і фізично”
Спілкуючись про аспекти роботи рятувальників, ми не могли не запитати, про складність роботи нашої співрозмовниці та її колег у час війни. Фахівчиня відповіла, що за роки праці траплялося безліч важких епізодів. Та найскладніший точно пов’язаний з війною. Це був ТЦ “Амстор” у Кременчуці. Коли в червні 2022 року туди влучила російська ракета. Потужний звук вибуху Світлана Рибалко почула навіть у своєму кабінеті в Полтаві. За півтори години у складі полтавської команди вона вже була на місці. Ось що вона згадує про ті події:
“Я бачила в своєму житті й інші чималі масштаби лих. Але тут було дуже важко й морально, і фізично. Тяжко бачити тіла, рештки загиблих ні в чому неповинних людей, тяжко це все коментувати. Три дні не думати, що нормально не їла, не спала. Бо треба з великою відповідальністю протистояти величезному потоку ворожої дезінформації, спростовувати безліч фейків, зокрема, що ворогом було уражено не цивільний об’єкт. Попри чималий досвід роботи, я ніколи не бачили в одному місці такого “моря” журналістів. Це місцеві ЗМІ, журналісти з Великобританії, Австрії, навіть з Австралії та з інших країн світу. Вони ставали в довжелезну чергу, щоб почути фахові коментарі, зокрема й у прямих ефірах. А ще були постійні перевірки акредитації ЗМІ та інші аспекти роботи. Важко… Між тим я відчувала силу, потужне бажання достукатися до світу, кричати по максимуму на всю планету про той жах, що відбувається в Україні”.
“Ми всі не втомилися, ми будемо стояти до останнього…”
Ось тому й у муралі Світлані Рибалко хочеться показати всьому світу героїзм українських рятувальників. За її словами, в останні роки ставлення суспільства до людей цієї професії дуже позитивне. Згідно опитувань, рятувальникам довіряють близько 70% українців. Люди почали усвідомлювати їх величезний вклад не лише у боротьбу з вогняними лихами, а в рятувальні операції на воді, після ворожих руйнувань, в дорожньо-транспортних пригодах і т.д.
“Жахлива війна принесла принесла рятувальникам, окрім довіри, народну любов, підтримку та розуміння. Наприклад, минулого року, як ніколи, люди засуджували тих, хто бездумно палить суху рослинність і не дає пожежним зайвої хвилини відпочинку. Такого досі ніколи не було. Люди дякували і жаліли тих, хто не покладаючи рук працював у “гарячих” регіонах, – говорить Світлана Рибалко. – Наші рятувальники дуже людяні, добрі, милосердні, дуже уважні і болісно сприймають ситуації, де не вдається зробити неможливе, а ще несправедливі зауваження людей. Вони дуже дружні, їх бажання допомагати – безмежне і вони кожен біль людський пропускають через свої серця. Ми всі не втомилися, ми будемо стояти до останнього, виїжджати, захищати, рятувати, відшукувати. Робити все для перемоги!”.