Неймовірно! Парадоксально! Але факт: в Україні за близько трьох місяців з початку грізної, пекельної, безжальної війни одружилися кілька десятків тисяч пар. За останніми даними новостворених подруж більше 30 тисяч. Війна навчила українців цінувати кожну мить, дорожити коханими людьми і стосунками з ними. І мало кому з цих новоспечених подружніх пар, повідомляє сайт poltava.one, були важливі весільні формальності, помпезні святкування у широкому колі та інші, звичні мирному життю, весільні атрибути.
І багато чого не важливо, окрім кохання…
Сьогодні він і вона йдуть під вінець насамперед по любові, насамперед заради одне одного, щоб невидимими нитями віри, взаємопідтримки ще міцніше прив’язати себе одне до одного. І не важливо скільки їм років, не важливо чи пара на момент узаконення стосунків поруч або навіть їх розділяють численні кілометри. І багато чого не важливо, крім кохання.
Згідно даних Решетилівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Полтавського району, Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Суми), за період з 24 лютого цього року і по сьогоднішній день у даному відділі взяли шлюб 56 пар молодят.
Переважна кількість наречених обрали реєстрацію в неурочистій обстановці. Лише в останні тижні червня кілька пар побажали одружитися урочисто. Весільні наряди у період воєнного стану в Україні теж відійшли на другий план. Сьогодні наречена часто переступає поріг ДРАЦСу, одягнена у вишиванку чи вишивану сукню, а її обранець — у військовий стрій.
Чимало одружень зареєстровано саме у перші дні масштабного російського вторгнення в Україну. Часто наречені-чоловіки (молоді і зрілого віку) йшли до ДРАЦСу, щоб одружитися саме перед відправкою на фронт, отримавши повістки. В такий складний період побажали узаконити стосунки і пари, які досі тривалий час проживали у громадянських шлюбах.
Сотні кілометрів між нареченими — не завада весіллю
Як зазначає начальник згаданого відділу ДРАЦС Олена Шебітченко, у закладі був навіть випадок державної реєстрації шлюбу за умови, коли молодята перебували в різних куточках України. Наречена знаходилася поруч з державними реєстраторами, а її обранець — у одній з військових частин. Згідно законодавства, весільну процедуру провели по відеозвязку і пара лишилася задоволеною і щасливою, що змогла навіть таким чином поєднати долі. Іще кілька пар консультувалися, щоб одружитися аналогічним чином, але досі не наважилися.
Серед більш як пів сотні шлюбів на Решетилівщині за період активної фази війни зафіксовано зокрема два повторні. У ДРАЦСі кажуть, що представники цих подружніх пар до війни офіційно розлучилися. Але страхітливе сьогодення змінило ставлення розлучених людей кардинально навпаки і вони зрозуміли, що насправді є найціннішими одне для одного.
Одружуються у Решетилівському відділі ДРАЦС і внутрішньо переміщені особи. За останніми даними зафіксовано 11 таких шлюбів. Це пари з Харківщини, Донеччини, Дніпропетровщини.
Згідно діючого у період військового стану законодавства, сьогодні молодята можуть одружитися у будь-якому з ДРАЦСів України, незалежно від того, де вони прописані чи проживають. Головне бажання і мати при собі паспорти. Процедуру можна провести навіть у день подання заяви. Адже сімейний кодекс гласить, що у зв’язку з військовою агресією рф проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64 в Україні введено воєнний стан, що є безпосередньою загрозою для життя наречених і розглядається як поважна причина для проведення державної реєстрації шлюбу у день подання заяви на державну реєстрацію шлюбу, відповідно до статті 32 Сімейного кодексу України.
А от безпосередньо у адмінприміщеннях старостатів Решетилівської громади вже кілька років, як шлюби перестали реєструвати. У ДРАЦСі кажуть, що така новація пов’язана з реформою децентралізації на Решетилівщині, але вона спостерігається не в усіх громадах Полтавського району.
До слова, народжуваність на Решетилівщині у період війни теж показує відрадну статистику. За період з 24 лютого і станом на сьогодні у Решетилівському відділі ДРАЦС зареєстровано 41 новонародженого: це 20 дівчаток та 21 хлопчик.
Її історія доволі непроста…
Серед особливих пар, які вирішили стати на рушник у час війни, і Валентина та Микола Приходьки з Решетилівської громади.
-Ми б може офіційно так і не одружилися… Але війна все швидко вирішила… Для військового сьогодні немає більшої підтримки, ніж надійний тил. Так і в ситуації з моїм чоловіком. Його відпустили з військової частини на два дні. Практично вся організація весілля лягла на мої плечі. Щоправда, Микола домовився про організацію вінчання і знайшов ДРАЦС, єдиний на Полтавщині, який погодився нас розписати у понеділок — неробочий для всіх таких закладів день”, — розповідає донедавна наречена, а нині дружина військового Валентина Приходько.
Жінка працює старостою Новомихайлівського старостату Решетилівської об’єднаної міської громади, а її чоловік — директором тутешнього Покровського комунгоспу. Її історія доволі непроста. Окрім чоловіка, на фронті нині її рідний брат Віталій, який повернувся з-за кордону в перші дні активного протистояння, щоб відразу направитися у військову частину, де колись ніс службу, а потім і на війну.
Воює й інший брат Валентини — Ростислав, який має фах військового-зв’язківця. Родина нетерпляче чекає повернення додому і двоюрідного брата Сергія, який на війні з 2014 року. Провівши на фронт синів, услід за ними пішов і батько нашої героїні Володимир Васильович. Хоча у чоловіка з дитинства травмована рука, але він механік від Бога і у час, коли сини захищають Батьківщину, просто не зміг всидіти вдома…
“Усі наші чоловіки у досить складних “точках”, — продовжує пані Валентина. — Самі добивалися, щоб піти на війну добровольцями. А нам, жінкам, нічого не лишається як тримати стрій в тилу. Розпачу чи поганих думок допускати не можна. Пару хвилин поплачу, щоб ніхто не чув, і з посмішкою відповідаю на дзвінок чоловіка, тата, братів. Зараз планів особливих на майбутнє немає. Просто жити! Цінуємо кожен момент, коли навіть у розмові ми поруч…”.