“…Я любив тебе ще до війни і скажу про це в день перемоги”

Неймовірно! Парадоксально! Але факт: в Україні за близько трьох місяців з початку грізної, пекельної, безжальної війни одружилися кілька десятків тисяч пар. За останніми даними новостворених подруж більше 30 тисяч. Війна навчила українців цінувати кожну мить, дорожити коханими людьми і стосунками з ними. І мало кому з цих новоспечених подружніх пар, повідомляє сайт poltava.one, були важливі весільні формальності, помпезні святкування у широкому колі та інші, звичні мирному життю, весільні атрибути.

І багато чого не важливо, окрім кохання…

Сьогодні він і вона йдуть під вінець насамперед по любові, насамперед заради одне одного, щоб невидимими нитями віри, взаємопідтримки ще міцніше прив’язати себе одне до одного. І не важливо скільки їм років, не важливо чи пара на момент узаконення стосунків поруч або навіть їх розділяють численні кілометри. І багато чого не важливо, крім кохання.

Згідно даних Решетилівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Полтавського району, Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Суми), за період з 24 лютого цього року і по сьогоднішній день у даному відділі взяли шлюб 56 пар молодят. 

Переважна кількість наречених обрали реєстрацію в неурочистій обстановці. Лише в останні тижні червня кілька пар побажали одружитися урочисто. Весільні наряди у період воєнного стану в Україні теж відійшли на другий план. Сьогодні наречена часто переступає поріг ДРАЦСу, одягнена у вишиванку чи вишивану сукню, а її обранець — у військовий стрій. 

Чимало одружень зареєстровано саме у перші дні масштабного російського вторгнення в Україну. Часто наречені-чоловіки (молоді і зрілого віку)  йшли до ДРАЦСу, щоб одружитися саме перед відправкою на фронт, отримавши повістки. В такий складний період побажали узаконити стосунки і пари, які досі тривалий час проживали у громадянських шлюбах.

Сотні кілометрів між нареченими — не завада весіллю

 Як зазначає начальник згаданого відділу ДРАЦС Олена Шебітченко, у закладі був навіть випадок державної реєстрації шлюбу за умови, коли молодята перебували в різних куточках України. Наречена знаходилася поруч з державними реєстраторами, а її обранець — у одній з військових частин. Згідно законодавства, весільну процедуру провели по відеозвязку і пара лишилася задоволеною і щасливою, що змогла навіть таким чином поєднати долі. Іще кілька пар консультувалися, щоб одружитися аналогічним чином, але досі не наважилися.

 На фото: одруження Михайла та Марини Стріленко з Піщанського старостату Решетилівської громади.

Серед більш як пів сотні шлюбів на Решетилівщині за період активної фази війни зафіксовано зокрема два повторні. У ДРАЦСі кажуть, що представники цих подружніх пар до війни офіційно розлучилися. Але страхітливе сьогодення змінило ставлення розлучених людей кардинально навпаки і вони зрозуміли, що насправді є найціннішими одне для одного.

Одружуються у Решетилівському відділі ДРАЦС і внутрішньо переміщені особи. За останніми даними зафіксовано 11 таких шлюбів. Це пари з Харківщини, Донеччини, Дніпропетровщини.

Згідно діючого у період військового стану законодавства, сьогодні молодята можуть одружитися у будь-якому з ДРАЦСів України, незалежно від того, де вони прописані чи проживають. Головне бажання і мати при собі паспорти. Процедуру можна провести навіть у день подання заяви. Адже сімейний кодекс гласить, що у зв’язку з військовою агресією рф проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64 в Україні введено воєнний стан, що є безпосередньою загрозою для життя наречених і  розглядається як поважна причина для проведення державної реєстрації шлюбу у день подання заяви на державну реєстрацію шлюбу, відповідно до статті 32 Сімейного кодексу України. 

А от безпосередньо у адмінприміщеннях старостатів Решетилівської громади вже кілька років, як шлюби перестали реєструвати. У ДРАЦСі кажуть, що така новація пов’язана з реформою децентралізації на Решетилівщині, але вона спостерігається не в усіх громадах Полтавського району.

До слова, народжуваність на Решетилівщині у період війни теж показує відрадну статистику. За період з 24 лютого  і станом на сьогодні у Решетилівському відділі ДРАЦС зареєстровано 41 новонародженого: це 20 дівчаток та 21 хлопчик.

Її історія доволі непроста…

Серед особливих пар, які вирішили стати на рушник у час війни, і Валентина та Микола Приходьки з Решетилівської громади.

-Ми б може офіційно так і не одружилися… Але війна все швидко вирішила… Для військового сьогодні немає більшої підтримки, ніж надійний тил. Так і в ситуації з моїм чоловіком. Його відпустили з військової частини на два дні. Практично вся організація весілля лягла на мої плечі. Щоправда, Микола домовився про організацію вінчання і знайшов ДРАЦС, єдиний на Полтавщині, який погодився нас розписати у понеділок — неробочий для всіх таких закладів день”, — розповідає донедавна наречена, а нині дружина військового Валентина Приходько.

Жінка працює старостою Новомихайлівського старостату Решетилівської об’єднаної міської громади, а її чоловік — директором тутешнього Покровського комунгоспу. Її історія доволі непроста. Окрім чоловіка, на фронті нині її рідний брат Віталій, який повернувся з-за кордону в перші дні активного протистояння, щоб відразу направитися у військову частину, де колись ніс службу, а потім і на війну.

Воює й інший брат Валентини — Ростислав, який має фах військового-зв’язківця. Родина нетерпляче чекає повернення додому і двоюрідного брата Сергія, який на війні з 2014 року. Провівши на фронт синів, услід за ними пішов і батько нашої героїні Володимир Васильович. Хоча у чоловіка з дитинства травмована рука, але він механік від Бога і у час, коли сини захищають Батьківщину, просто не зміг всидіти вдома…

“Усі наші чоловіки у досить складних “точках”, — продовжує пані Валентина. — Самі добивалися, щоб піти на війну добровольцями. А нам, жінкам, нічого не лишається як тримати стрій в тилу. Розпачу чи поганих думок допускати не можна. Пару хвилин поплачу, щоб ніхто не чув, і з посмішкою відповідаю на дзвінок чоловіка, тата, братів. Зараз планів особливих на майбутнє немає. Просто жити! Цінуємо кожен момент, коли навіть у розмові ми поруч…”.

More from author

Легендарний попередник пілотів-“привидів” ЗСУ

У маленькому селі селі М’якеньківка, що в Решетилівській громаді на Полтавщині, на приміщенні місцевої школи встановлено меморіальну дошку Василю Юхимовичу Бондаренку. Ким була ця...

Листоноші — фахівці “зникаючого виду”?

Були часи, коли листоношу з нетерпінням чекали у кожній оселі, особливо у селі.  Він і пресу принесе, і пенсію, і різні товари, та й...

Як облаштувати спальню в стилі лофт

Стиль лофт досить популярний при облаштуванні сучасного будинку або квартири. У деяких нюансах він має схожі риси з мінімалізмом, гранжем чи бруталізмом. Тим не...
.,.,.,.