Освіта дітей та підлітків в Полтавській області, як шкільна, так і професійна, мала характерні риси, зумовлені епохою. Педагогічні програми залежали від соціально-політичних та економічних процесів, що відбувалися в Україні. Доленосні події, що розгорнулися в нашій країні в 1990-х роках, безумовно, вплинули на структуру педагогіки. Далі на poltava.one.
Для шляхетних та селян
Для порівняння цікаво поглянути на просвітницьку діяльність на Полтавщині, що тривала впродовж XX століття, еволюціонувала та перетворилася на національну систему дитячої та юнацької освіти.
У 1908 році в тодішній Полтавській губернії налічувалося 2730 навчальних закладів. Вони були досить різноманітними. Діти полтавців навчалися в гімназіях, у приватних та державних училищах, у комерційних та благодійних школах. Для панянок працював інститут шляхетних дівчат, для юнаків відчинив двері кадетський корпус. Майбутніх ремісників готували в професійних училищах, а релігійних діячів — у духовній семінарії. Дітям селян пропонували піти в сільські та церковнопарафіяльні школи.
Після революції 1917 року середня освіта стала обов’язковою. У першій половині XX століття на території Полтавщини діяло 1846 шкіл, серед яких були російські, українські та єврейські. Є думка, що освіта в СРСР була абсолютно безплатна. Однак у 1940 році влада вирішила, що за навчання в старших класах доведеться віддати гроші — майже 200 рублів на рік. І таке правило скасували лише в 1956 році.
У 1980-х роках з’явилася професіоналізація школи. Втім, трудове навчання в початкових класах було простим — діти різали папір і тканину, пришивали ґудзики, виконували легкі вправи з обробки дерева та займалися простим технічним моделюванням.
З урахуванням національних традицій
Однак канули в небуття царська та радянська реальності. Настали 1990-ті роки, проголошено незалежність. Це був не найпростіший період у житті України. Але попри труднощі в економіці, кількість шкіл збільшилася: з 1992 року до 1994 року їх стало майже на 4% більше.
У 1994 році в Полтавській області діяло майже 1200 установ, де навчалося 285 тисяч дітей та підлітків. У середині 1990-х років побільшало шкіл з україномовним навчанням, в області їх було 931, тоді як російська мова використовувалася педагогами лише в 11 школах, а двомовних шкіл було 48. У 1994 році першокласниками стали майже 25 тисяч дітей, що на 1,2 тисячі більше, ніж у 1992 році.
У класах з’явилося більше комп’ютерної техніки. У середині 1990-х років електронно-обчислювальною технікою користувалися учні 81% міських шкіл та 55% сільських. Крім того, для юних жителів Полтавської області наприкінці 1990-х років діяло 100 дитячих закладів, 19 спортивних шкіл, 37 будинків творчості, 18 гуртків юних техніків, 4 екологічні центри, 7 станцій юних натуралістів.
Розвиток дитячої освіти з урахуванням національних традицій було визначено в педагогічних програмах “Освіта Полтавщини”, “Національне виховання: регіональний аспект”, “Сільські навчально-виховні заклади Полтавщини”.
Талант росте на волі
Стали створювати школи нового типу для обдарованих та здібних дітей: у 1994–1995 роках функціонувало 9 ліцеїв та 8 гімназій. До того ж працювала авторська національна школа № 37, яка впроваджувала програму “Розвиток цілісної особистості та підготовка ділової людини”. Крім того, заявили про себе педагоги профільно-диференціальної школи міста Кременчука та виховних комплексів шкіл № 31 та № 33 в Полтаві.
Талановиту молодь шукали й за межами міст. Усі умови для розкриття інтелектуального потенціалу сільських дітей було створено в школі-інтернаті № 1. Там відкрилися класи з медичним, педагогічним, сільськогосподарським та технічним профілями.
На початку 1990-х років у Полтаві відкрили Східне відділення Малої академії наук України. 2000 підлітків займалися науковою діяльністю, пізнавали теоретичні засади світобудови, конструювали, винаходили, досліджували природу та суспільство. Щороку зростала кількість науково-дослідних робіт школярів, які брали участь у конкурсах Малої академії. Багатьма з них зацікавилися навіть дорослі спеціалісти — фізики, біологи, історики та інші. Переможці обласних “розумних змагань” здобували призи на всеукраїнських конкурсах, що проводило Міністерство освіти. У 1994 році призерами стали 12 учнів Полтавщини, 5 з них — учні сільських шкіл.
Полтавські Індіани Джонс
У 1990-х роках у Полтавській області активно працювало майже 70 туристично-краєзнавчих секцій, які відвідали понад 1000 школярів. У цих освітніх осередках викладали основи археології, геології, спелеотуризму та екології. Розповідали та показували, як правильно орієнтуватися на місцевості, вчили їздити на лижах та берегти сили в тривалих походах.
Під керівництвом досвідчених, захоплених своєю справою педагогів, вихованці досягали відмінних результатів. Юні археологи — учасники міжнародних конференцій, учні секції спелеотуризму — переможці всеукраїнських змагань, краєзнавці — призери багатьох конкурсів. До того ж туристсько-краєзнавча робота стала невіддільною частиною виховної роботи в багатьох школах.
У 1997 році туристичний дитячий табір “Обрій”, що розташувався в селі Вельбівка Гадяцького району, за 4 зміни приймав 650 дітей. Крім того, у середині 1990-х років на Полтавщині відкрилося 15 таборів, де відпочивало 3,5 тисячі школярів.
Загартування тіла й духу
Не забували освітяни Полтавщини про спорт. Лише у 1994 році 50 учнів загальноосвітніх шкіл та профтехучилищ стали чемпіонами та призерами змагань, що проходили в різних містах нашої країни. А серед 167 тренерів дитячо-юнацьких спортивних шкіл наприкінці 1990-х років були 4 заслужені тренери України та 10 майстрів спорту. На той час найкращими в області визнали Зіньківську та Пирятинську ДЮСШ.
Для занять фізкультурою в школах області в середині 1990-х років обладнали 516 спортивних залів, 12 плавальних басейнів, 137 кімнат для атлетичної гімнастики. У 432 школах зробили ігрові майданчики для учнів молодшої школи.
Одна з найстаріших спортивних шкіл Кременчука — ДЮСШ № 2 — культивувала 4 різновиди спорту: волейбол, баскетбол, легку атлетику, футбол. Вихованки цього закладу стали чемпіонками області та успішно виступили на міжнародних змаганнях.
Справжньою школою, де гартувався характер юнаків, прищеплювалася любов до батьківщини, розвивалися морально-фізичні якості молодих людей, стали об’єднання молодих козаків. Такі спортивно-культурні угруповання створили на базі середніх шкіл Карлівського та Гребінківського району. Зареєстрований “Козацький курінь” за керівництвом Ю. Сороки поєднував 30 дітей молодшого шкільного віку.
Від слюсаря до художника
Тривало трудове навчання старшокласників. Не відриваючись від процесу загальної освіти, підлітки здобували фахи слюсаря, будівельника, механізатора сільського господарства, оператора машинного доїння. Для професійної спеціалізації в області було організовано 12 навчально-виробничих комбінатів.
До того ж сільських школярів залучали до суспільно корисної роботи — організовували учнівські виробничі бригади. У 1994–1995 роках в області працювало майже 200 підрядних колективів. Понад 8 тисяч школярів вирощували сільгосппродукцію на площі 1489 гектарів.
У 1994 році на Полтавщині діяло 50 професійних навчально-виховних закладів. Там опановували робітничі спеціальності понад 20 тисяч підлітків. Відкрито навчальні заклади нового типу. Наприклад, створено мистецьке училище. А ПТУ № 45 реорганізовано в міжрегіональний центр з підготовки робітничих кадрів із тих військовослужбовців, які звільнилися в запас.
“Інженери душ людських”
Не можна не розповісти про “інженерів людських душ” — педагогів. Тих самих людей, які сміливо та самовіддано створювали інтелектуальний потенціал нації на зорі незалежності. Успіхи освітньої роботи в школах тісно пов’язані з кількісним та якісним складом педагогічних кадрів.
З 1914 року в Полтаві працював педагогічний інститут, який у 1999 році набув статусу університету. У першій половині XX століття там з’явилися фізико-математичний, природничо-географічний, історичний, філологічний факультети та дошкільне відділення. У грудні 1949 року Полтавському педагогічному інституту надано ім’я В. Г. Короленка. Пізніше тут було створено кафедру педагогічної майстерності.
В інституті підготовлено приблизно 60 тисяч кваліфікованих педагогічних працівників різних спеціальностей, серед яких — понад 100 заслужених учителів України, Герої України, сотні відмінників освіти України, науковці, літератори, митці, державні діячі. У 1994 році в Полтавській області працювало понад 20 тисяч викладачів. Вчителів початкових класів із вищою освітою було 63%, 5–11 класів — 96%, вчителів музики, фізкультури та малювання — 73%.
