В грудні в Україні та в жовтні в усьому світі відзначають професійне свято працівників статистики. Про її фахівців часто кажуть, що вони формують важливі інформаційні потоки і забезпечують важливі потреби держави та суспільства. Якщо пояснювати просто, то завдання статистів у співпраці з їх респондентами — накопичити свого роду “банк” достовірної інформації, відповідно міжнародних норм та євростандартів. І це не просто цифри. Вони стають історією країни і в той же час — полем діяльності для її подальшого розвитку. Ряд державних органів постійно збирають і опрацьовують різні відомості про економічні, демографічні та інші явища й процеси в Україні і в її конкретних регіонах. Такі дані аналізуються і сприяють грамотному управлінню країною, розвитку її економіки, виконанню соціальних програм… Потреби в достовірній статистичній інформації особливо важливі у важкий для країни період війни. Але чого гріха таїти: вже не один рік служба переживає досить непрості часи. Вона відчула на собі ряд реформувань, зокрема у невеликих населених пунктах, де ще донедавна діяли підрозділи державної служби статистики. Був такий колись і в Решетилівці…Далі на poltava.one.
Спогади одного фахівця…
Спогадами про роботу Решетилівської районної інформаційно-обчислювальної станції поділилася одна з її колишніх очільників Оксана Максимів. Вона зазначає, що статистична служба функціонувала на Решетилівщині з повоєнних літ. Власне Оксана Романівна потрапила в цю організацію як молодий спеціаліст 1986 року із Львівщини за звичним на ті часи методом розподілу фахівців по регіонах. Як новоспечений інженер, мала вибір, де влаштуватися на вільні вакансії: у Полтаві чи в Решетилівці. Спершу, каже, зупинившись у родичів, вирішила обрати Полтаву. Але, коли побувала в Решетилівці у самому розпалі весни, коли побачила її причепурені вулиці, повибілювані клумби і дерева, коли відчула, які тут привітні люди, вирішила, що працюватиме саме тут і ніде більше! Та й ціни у Решетилівці на зйомне житло приємно вразили: тільки 25 рублів, а в Полтаві для порівняння — аж 60!
Як згадує співрозмовниця, на той період Решетилівська районна інформаційно-обчислювальна станція працювала за двома напрямками: інформаційно-обчислювальний та статистичний. Штат організації у кращі за всю історію роки її існування тоді налічував більше 40 осіб. Діяли, спираючись на принцип механізації обліку чи не в усіх сферах життєдіяльності району. Наприклад, в інформаційно-обчислювальному напрямку у сфері сільського господарства обліковували зарплати численним водіям і трактористам місцевих колгоспів (їх на той час було аж 28(!) і більшість з них — доволі крупні та потужні), опрацьовували путьові листи, подібні завдання виконували й у транспортній сфері, а ще відали обліком справ у торгівлі, освіті, громхарчі, у підприємствах Решетилівщини і т.д. У свою чергу напрям статистичний передбачав активний збір, обробку, аналіз, поширення і збереження статистичної інформації ряду галузей. Статисти знали у цифрах скільки посіяно, зібрано і все інше про розвиток рослинництва на теренах району. Вони мали вичерпну інформацію про функціонування тваринництва у колгоспах (надої, прирости і тому подібне). Ці фахівці володіли важливими даними, чим живуть підприємства Решетилівщини, серед найкрупніших із яких: хлібозавод, маслозавод, цегельний та асфальтний заводи. Свій вклад статисти Решетилівщини зробили і в процес першого Всеукраїнського перепису населення (2001 рік), який став одним з наймасштабніших статистичних спостережень за всю історію Незалежної України і до якого 2002 року указом Президента України й було приурочене свято — День працівників статистики.
Реформа за реформою
Роботу статистів не можна було назвати суто кабінетною. Оксана Максимів пригадує, як вона з колегами традиційно брали участь у громадській праці. Так, нерідко збирали врожай і сапали городину на колгоспних полях, чиї показники потім серед інших затято облікували. Оксана Романівна сьогодні всміхається, згадуючи як ронила сльози над, здавалося, безкінечними рядками колгоспних буряків. Спершу вона, 20-літня, відставала від своїх колег, які вміло орудували сапами, але ті верталися й помагали. Згодом і сама Оксана, набивши руку, працювала на рівні всього гурту. “Ото часи були!” — каже жінка з ностальгією за тим, чого не вернути, із сумом за дорогим колективом і улюбленою роботою, яка привела її в Решетилівку і затримала вже на 36 літ…
1991 року Решетилівська районна інформаційно-обчислювальна станція припинила свою роботу, отримавши відповідну вказівку “зверху”, адже скорочення статистів стосувалося усіх регіонів держави. У Решетилівці залишився працювати лише невеликий статистичний відділ. Десятки інших працівників були у розпачі, адже така без перебільшення трагічна ситуація змусила їх шукати роботу деінде. Хтось прилаштувався у торгівлі, хтось на підприємствах, хтось навіть шукав роботу в навчальних чи медичних закладах. При тому, що в чималому колективі ніколи особливо не було плинності кадрів, звідси йшли зазвичай на пенсію. За словами Оксани Максимів, у своїй більшості статисти працювали дуже відповідально, оперативно, злагоджено, за що неодноразово були відзначені в районі і в області.
От уже ця комп’ютеризація!
Як зауважує співрозмовниця, одним із можливих поштовхів до масового скорочення фахівців-статистів послугувала і поступова комп’ютеризація різних сфер і галузей суспільства. Персональні комп’ютери почали з’являтися й на підприємствах, промислових та сільськогосподарських. Новітні девайси швидко освоювали бухгалтери та інженери. Статисти теж старалися йти в ногу з часом, але добре знайомі їм обчислювальні машини, перфоратори, сортировки, табулятори, сумуючі машини ще не швидко зникли з їхніх кабінетів. А незабаром і підприємства, з якими активно співпрацювали статисти, здебільшого перекочували у приватні руки.
Сама Оксана Максимів з 1991 року перейшла працювати у реформований статистичний відділ на нову посаду — економістом по цінах, а вже набагато пізніше, 2016-го року, очолила дану службу в районі. До слова, за свою історію статистична служба Решетилівщини мала не менше п’яти керівників. З радянських часів і до 1999 року її сумлінно очолював Петро Гергель. На керівному посту його змінили Надія Андрійко, Віктор Коваленко, Олексій Бардак, Людмила Ярмола і власне Оксана Максимів. На превеликий жаль, перелічити усіх інших працівників величезного колективу в невеликій публікації просто нереально. 2019 року ця організація на Решетилівщині фактично припинила роботу…
Остання статистка у громаді
Винятком можна назвати хіба те, що на початку 2000-х років у статистичну службу включили посади фахівців з інтерв’ювання. В їх роботу входило обстеження домогосподарств. На основі такої добровільної співпраці з місцевим населенням статисти й досі проводять вибіркові обстеження домогосподарств, готують зведення, які направляють у центральні управління. До початку 2023 року в Решетилівці передбачено діяльність одного єдиного фахівця з інтерв’ювання, його обов’язки близько місяця до завершення дії відповідного договору виконує Оксана Максимів. Далі — знову скорочення. Далі остання на Решетилівщині статистка теж залишиться без роботи за кілька років до виходу на пенсію. Необхідність у фахівцях-статистах, які оперують числами, аналізують і досліджують з їх допомогою, залишається актуальною, і так буде завжди, вважає Оксана Максимів. Але дуже шкода, що в невеликих населених пунктах статистичні організації зазнають такого скорочення.